Завантажити

нелюдів
Що пічкають понуро й козлово ввесь посполитий люд
Порожняками та кидаловами наріковської абстиненції
Годують остюково реєстраціями, популяціями,
Інавгураціями, апробаціями,
Стратифікаціями, сатисфакціями,
Оптимізаціями, персоніфікаціями
Анальними айдіфікаціями, овуляціями,
І безкидів лайна, гівняних куп модернізаціями…»

***

Аж тут бо я, так само гівняр несусвітний, бізарний
Не постидався був патос діджеїв та й перервати
Бо ж страшно та й сумно мені, братове по свінгерству,
На серці моєму од слів ТV-Дауна спохопилося
І мовив я, пінту медову-пивну враз уцмуливши,
На брунатну поверхню столу липкого тупо втрафившись:
«Ой ти буддо ти наш велемовний, та витязю скитський,
Чом ти суму та болю на русинів тут наганяєш,
Їх і так вже притлумили борзо, та й де тільки можна,
Вирячуваті виплодки ханів монгольсько-хозарських,
Та й на бескиди медій, що їх заграбастано всуціль,
Лиш вони й холуї їхні, виблядки тупо вилазять,
Та й зомбують наш нарід медузно-горгонно
Ще й при цьому сиренно замулюють мізки
Своїм масам гівняним, електорально-анальним
Що хоч глянуть на ситі й гламурнії фізії пнуться,
Щоби ті їм хоч дулю, хоч півдулі впердолили,
Аби у самую пику…
Крізь те шкло задзеркальне акваріума зі кінескопом
А чи ж у плазму іконну, у кого пеньонзів побільше
Нашого ж брата в онучах смердючих і постолах
Туди ніц не пускають
Бо його череп граальський, що мізки священні таїть,
До гнилої бадьї з тими рибами геть не пролізе
Хай вже краще піде та й пірнає-купається
В жеківських стіксових водах
Що протікають з піраньями хижими
В водоканальних іржавих та хлорових трубах
Там його місце – у гетто та лімбо гарлемних
Де білі негри закутались в гейзерну твань чорноземів,
Що їх зайда-банита розорює плугом-хрестом
Й рапсом та соняхом, та омелою-дурманом усе засіває
Й Руської матері-зе’млі пустеє давно уже вим’я
Ромула й Рема та Кия, князя-пророка нового
Вже їй несила вовчиці святим молоком годувати
З іншого ж вимені прарігведійськую сому
В губи порепано-виснажені кшатрія-немовляти
Несть не є чим возлеліяти постатлантичного князя
Всеї Русі неварязько-хороброго та й Святослава_Гатилу
Бо ж тоді враз доведеться попсу азіатську
Й шабаш кошлато-бридких дурносміхів
Вкупі з трансвестами та дупотрахами
Із телевізії виятрить-вичавить та сповістити із медій
Акваріумних та аквапаркових
Цю новину негламурную, вість благу добрую
Про Святослава хороброго, постатлантичного князя
На всі усюди, влесові ирії й обрії-бескиди
Ну а без цього, блаженний витязю Дауне,
Будеш лиш ти там за шклом цим тванно-замуленим
Вісником правди, глашатаєм совісті,
Котру так й не збагне ніхто, не почує, й не вичленить
Ти ж бо ректи все езопово-завуальовано
Армагедоном усім машинерним приречений!»
«Сиріч правду речеш ти ж бо, брате Гомункуле, --
Так одповів був мені ТV-Даун, насупившись,
Нахарапудившись й пінту меду доцмуливши, --
Бо ж хіба ти де знайдеш у світі цьому феноменальному,
В Яві оцій, чомусь нам даній не раз і назавше,
Невдячним прихвосням, чи ти знайдеш, Гомункуле-сан,
Десь серед народів та рас стільки вогню і стільки ж твані
В колбі одній і тій же намішаній, стільки звитяг, чеснот
З однієї руки, і стільки ж лакузности, поліцайства,
Холуйства та ницости…
Бо ж це є направду один великий народ, один пророчий народ,
Один загиблий мов Фенікс народ, один-єдиний
Своїм жебрацтвом, каліцтвом, впосліддям і неміччю
Йому й каменюку Сізіфову уже у падло й в облом
До Говерли, Ельбрусу свого маргінального
Та й котити, бо зна, що все’дно коли-не-коли,
А зірветься вниз, у прірву сліпців старого Брейгеля,
А ті таємні знаки-солярії, в них що на одязі,
Вони продадуть-обміняють на сала шматок
Та й запліснявілого…»
І взяв був DJ TV-Даун гуслі свої правічні,
Королівського блазня та й раритет з Ерзацу та Лотарингії,
Та й пісню кобзарську, сліпу під стелею пабу кельтського
З гніздами ластів’ячими, з сув’язями цибулі та й часнику
Анти та й люциперського, був заспівав-завив лорд TV-Даун
Сумовито, щемливо та й і задумлено:
«Ой же брати-братєлли та й приазовськії,
Олешнівськії та й задунайськії
Ой та гризуться вони поміж собою,
Немов вошиві собаки ще й хуторянськії–
Та й за маслак обгризений та й обкарнаний,
За право обіссяти свою територію
В шкільній літературній програмі
Щоби затим збочувати й зомбувати
Малих сердешних дітлахів
Власними інфернальними
Впослідженими фобіями,
Конформізмами та селінджерівськими
Понадпрірвовими комплексами
Їм не дають спокійно спати приручені
Проте до безміру смердючі гієни огненні
Що обгризають поезію,
Прокрустуючи її до лімбо толєрантности
Вимірюють її мов черепи у Рейху Третьому
Прозу впорядковують за
Глобальними стандартами ISO
Фільтри їхніх медіа-ікол перемелюють
М’ясива естетики на дискурсні фарші
Модератори прийнятности мислять себе
Новими оземленими богами
Ой та ж де поділи вони
Тую нашу силу праруськую,
Якому родові-племені шакаляче-хитрому
Та підступному на поталу ницу та й кинули?..
Усі ж наші пратипи і

читати