Електронна бібліотека/Проза

Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Завантажити

здаля, а ми тут – на цих болотах. Я не хочу вмерти як мої батьки.
- Чим же ми тобі допоможемо, хлопчику?
- Не знаю. Але так не повинно бути – ні цих боліт, ні ядухи, ні вашої смерті завтра.
- Так, цього не повинно бути, – проказав до себе, погоджуючись з хлопцем Лесь.
А хлопець вже різав ножем мотузки, якими вони були зв’язані.
- Сторожа вся поснула – вже майже ранок. Та й все рівно без поводиря вам ніяк не вибратися з цих боліт. Ідіть за мною, тільки обережно – один невірний крок і ви попадете в трясовину.
- Ясно…
І Лесь з Михасем пішли за хлопцем по одному тільки йому відомому гостинцю, що петляв поміж бездонних боліт та трясовин у білому тумані.
- Ну майже зовсім так як тоді, коли кубанець виводив мене з мого часу, - пошепки промовив до себе Лесь.
Вже майже зовсім розвиднілося, коли вони вийшли з зони боліт. Хлопець зупинився:
- Далі підете самі.
Він дав їм зшиту зі шкір торбину:
- Тут трохи в’яленої риби, трут, декілька гачків – все, щоб хоч пару днів ви могли прожити у пущі.
- А ти – що тобі буде за те, що допоміг нам втекти.
- А, - якось безтурботно махнув рукою хлопець. - Не вб’ють.
- Може гайда з нами – подалі від боліт та ядухи, – запропонував Михась, хоча він й не знав, куди вони зараз підуть.
- Зараз ні – маю діда. І хоч він знахар, проте хворіє дуже. Мушу доглядати.
- Ну, тоді дякуємо тобі за все, - мовив розчулено Лесь. – Шкода що нічим не можемо віддячити тобі - нічого не маємо.
- А, пусте, – махнув рукою хлопець і відвернувшись швидко закрокував назад.
- Чуєш – раптом закричав йому услід Лесь. – А як тебе звати?
- Андрієм!
- Так от слухай, Андрію. Скоро не буде у цьому світі ні боліт, ні ядухи, ні кинутих. Я клянуся тобі!
Хлопець якусь хвилю мовчки стояв, а потім… вклонився Лесю:
- Я тобі вірю!
І пішов назад до свого болотяного селища стежкою, що пропадала у густому тумані.

Вони зупинилися на перепочинок лише тоді, коли почали спадати сутінки. Видно раніше на тому місці, де вони отаборилися, були шахти, бо ще й зараз подібно до древніх курганів височіли навкруги високі терикони, а з зарослих ліщиною нетрів чорніли провалля шахт. Під одним з таких териконів вони і вирішили переночувати. Закусили в’яленою рибою, яку дав їм хлопець, і почали готуватися до сну. Про майбутнє майже не говорили – занадто були змучені сьогоднішньою втечею. Їм треба було якнайшвидше і якнайдалі відійти від табору кинутих, і, здається, вони справилися з цим завданням. Отож за п’ять хвилин Михась вже спав міцним сном, а от до також змученого Леся сон все не йшов. Йому раптом пригадалася Мар’яна, позавчорашній сон чи справжня зустріч з кубанцем, селище аграрного клану, дана сьогодні Андрієм клятва… Весь цей час він мав щось вирішити на рахунок себе, і здається сьогодні він прийняв таки остаточне рішення.
Якась сила, просто якийсь раптовий імпульс примусив його звестися на ноги, і він ні сіло ні впало подертися на самий вершечок терикона. Коли вже видерся нагору, його обвіяв вітер, хоча внизу його не було. Чи то він раптово знявся, чи може просто не бажаючи пройтися по земному низу гуляв по верхах. І щось було у цьому вітрі – може просто свіжість ночі, може якісь лісові запахи. Але це щось розхвилювало Леся і враз йому здалося, що він почув запах Мар’яниного тіла, до якого проте примішувалися і інші запахи - солодкуватий запах крові, кінського і людського поту, іще якісь поки-що невідомі йому пахощі. І він стояв і вдихав їх на повні груди, і скидався на цьому нічному териконі на стародавнього скіфа, що десь там – на Дорозі народів, стоячи на тільки-що насипаному кургані, видивлявся у безкраїх степах ще поки-що невідому свою батьківщину, з якої тисячі років тому вийшли його предки аби розійтися по цілому світу. І подібно до того скіфа, Лесь зараз був повністю переконаний – його земля буде його, і він буде на ній переможцем! І він стиснув зуби, і він стиснув кулаки, і поклявся. Стиснути зуби, стиснути кулаки, і стояти проти цього вітру як тисячу років тому стояв проти нього десь на Дорозі народів його предок скіф, аби потім війти в історію з диким гиком і оголеним мечем. За селян, які забули як обробляти землю, за хлопця, який мав загинути від ядухи, за народ, який забув що він народ!
А потім він спустився з терикона і майже не з ноги розбурхав поснулого Михася:
- Вставай!
- Що ти хочеш? - протягнув його заспаний товариш.
- Я хочу стати президентом.
- Я так і знав, що ти мені це скажеш, – буркнув Михась.

- Ні, сам ти звичайно нічого не зробиш, – мовив після довгих роздумів Михась.
- Звичайно, не зроблю, – погодився Лесь. – Але, наприклад, у моєму часі були люди, які займалися політикою, підтримували того чи іншого кандидата.
- Ну таких можна знайти і зараз у кожному селі, але що з того? Не обійдемо ж ми всі села.
- Ні, це єрунда. Нам треба шукати людей, які професійно займаються політикою. Слухай, ти знаєш, що таке столиця.
- Десь чув.
- А не знаєш, де вона у вас розташовується?
- Точно ні, треба людей

Останні події

15.05.2025|10:47
Літературний конкурс малої прози імені Івана Чендея оголосив довгі списки 2025 року
14.05.2025|19:02
12-й Чілдрен Кінофест оголосив програму
14.05.2025|10:35
Аудіовистава «Повернення» — новий проєкт театру Франца Кафки про пам’ять і дружбу
14.05.2025|10:29
У Лондоні презентували проєкт української військової поезії «Збиті рими»
14.05.2025|10:05
Оливки у борщі, риба зі щавлем та водка на бузку: у Луцьку обговорювали і куштували їжу часів Гетьманщини
14.05.2025|09:57
«Основи» видають першу повну збірку фотографій з однойменної мистецької серії Саші Курмаза
09.05.2025|12:40
У Києві презентують поетичну збірку Сергія «Колоса» Мартинюка «Політика памʼяті»
09.05.2025|12:34
Вірші Грицька Чубая у виконанні акторів Львівського театру імені Франца Кафки
07.05.2025|11:45
Meridian Czernowitz видає першу поетичну книжку Юлії Паєвської (Тайри) – «Наживо»
07.05.2025|11:42
Місця та біографії, які руйнує Росія. У Києві презентують книжку «Контурні карти пам’яті»


Партнери