Електронна бібліотека/Проза

Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Завантажити

невблаганності долі як все живе. Та меткі Михасеві пальці виловлювали їх серед трави, де вони намагалися сховатися, знаходили на їхніх панцирах місця, які не могли оборонити вони своїми клешнями, і кидали, кидали їх до вогняного пекла. І вже там, зрозумівши, що всі їх намагання вижити у цьому світі були марними, що долю не переможеш, а вони - всього лише раки, посилали вони може перше за все своє коротке і визначене життя безгучне прокляття своїм рачинним, крім них більше нікому невідомим богам за те, що створили на їхньому тілі місце, за яке безборонно могли схопити їх людські пальці.
Хай ти матимеш міцний панцир, або тяжкі чоловічі кулаки, або душу, яку, здається, не повинна засмутити найчорніша новина світу, та прийде час… І на твоєму тілі, у твоїй душі знайдеться те місце, про яке ти може ніколи і не підозрював, до якого одного прекрасного дня вчепляться невблаганні пальці долі, і тоді ти нічого не зможеш зробити – просто сидітимеш на березі річки коло багаття.
Але Лесь таки міг щось зробити. І він зробив – не дивлячись на протести Івана він згріб всю рачинну купу і пожбурив у річку – хай хоч хтось виграє сьогоднішнього дня у долі…


Михась вже заснув, а Лесь далі продовжував понуро сидіти коло вже майже згаслого вогнища, коли до нього з нічних сутінок вийшов чоловік. Придивившись до нього Лесь мало не скрикнув – це був кубанець!
- Іване! Ти тут?! А я думав, що ти ще мандруєш десь по африканських нетрях. Боже ж, як я тобі радий! Але ж як ти тут опинився?- невгавав Лесь.
- Не ти один можеш літати на цих – як їх - літаках, і не ти один можеш падати з неба на землю…
- А з землі на небо! – перебив його враз повеселілий Лесь.
Все повторювалось як сорок років тому, коли його оточили на африканському узбережжі чорношкірі партизани і він готувався до тяжкої смерті на чужині і коли б не кубанець... От і тепер він знову на чужині, на нього десь полює сивоголовий, що хоче зробити з нього робота-президента, тільки що він дізнався, що його кохання було засноване на брехні - коротше все знову геть погано, і от знову, наче янгол-спаситель (а може він таки ним дійсно є, може та розказана кубанцем при першій їхній зустрічі легенда дійсно правдива) з’являється кубанець. Кубанець наче відгадав його думки, тому що сказав:
- Нажаль Лесю, цього разу не прийшов я тебе забирати, зараз у кожного з нас свої дороги. Моя відома – на Україну, а от твоя – я довго думав про те, що судилося тобі, і прийшов до висновку – свою долю не обминеш.
- І яка ж моя доля? – спитав Лесь.
- Тобі вже її сказали Лесь – Чисті руки, – мовив урочисто кубанець.
Лесь закрутив головою:
- Не розумію, ти маєш на увазі те саме, що й той кремезань з африканського табору?
- Так, ти повинен стати отаманом чи як-то тепер – президентом. Але не тим балабоном, якого з тебе хотіли зробити ті харцизи, а справжнім – з крові і вогню!
- Але чому я?
- Тому що ти молодий, сильний, і тому що у тебе чисті руки, а їх вже немає ні у кого.
- Але чекай кубанцю, ти мені зараз тут такого наговорив, воно все якось зараз не вкладається в голові. Давай відкладемо це до завтрашнього ранку, і завтра все добре обговоримо – те що ти пропонуєш так незвично!
- Те, про що я зараз сказав, немає змісту обговорювати, а спати – що ж, поспати дійсно треба – сьогоднішній день був виснажливий, особливо для тебе. Поспи Лесю…
Коли вранці Лесь прокинувся, він не знайшов кубанця. Лесь кинувся до Михася, що ловив на річці рибу, але на всі його розпитування той відповідав, що взагалі з того часу як прокинувся, а встав він дуже рано, не помітив навколо жодної живої душі. До того ж сказав, що вчора Лесь заснув раніше за нього. Отже, з’ява кубанця могла бути просто сном, але все ж цей сон був занадто реальним! Якби там не було, а Лесь знову залишався на одинці зі своїми роздумами, і нічого втішного у них не було. Покинутий один серед чужих людей, у чужому часі. Звичайно, можна було відшукати Богом забутий куток – тепер більшість планети такий куток – і тихенько собі жити, але Лесю цього не хотілось – занадто сумно і одноманітно. Піти тим шляхом про який він говорив цієї ночі з реальним чи уявним кубанцем? Що ж, це цікаво, але і небезпечно. Лесь думав і ніяк не міг прийти до якогось чіткого рішення. Тому він згадав про свого добровільного чи невільного, і вирішив ще переговорити з ним. Все ж таки, на відміну від кубанця, він був справжнім аборигеном цього часу, тож до його думки варто було прислухатися. Але Михась раптово кудись зник, причому його свитка, взувачка залишилися у таборі – ще зранку він ловив майже поряд з місцем їхньої ночівлі рибу, але буквально за годину поки Лесь роздумував над своєю подальшою долею, його наче корова язиком злизала. Лесь цілком логічно подумав, що він пішов далі по берегу, тому сам відправився на його пошуки по зарослому кущами берегу річки.
Він не пройшов й двісті метрів, як почув, що йому в спину вперлося щось гостре. Лесь повільно повернув голову і побачив абсолютно дикого на вигляд (був

Останні події

15.05.2025|10:47
Літературний конкурс малої прози імені Івана Чендея оголосив довгі списки 2025 року
14.05.2025|19:02
12-й Чілдрен Кінофест оголосив програму
14.05.2025|10:35
Аудіовистава «Повернення» — новий проєкт театру Франца Кафки про пам’ять і дружбу
14.05.2025|10:29
У Лондоні презентували проєкт української військової поезії «Збиті рими»
14.05.2025|10:05
Оливки у борщі, риба зі щавлем та водка на бузку: у Луцьку обговорювали і куштували їжу часів Гетьманщини
14.05.2025|09:57
«Основи» видають першу повну збірку фотографій з однойменної мистецької серії Саші Курмаза
09.05.2025|12:40
У Києві презентують поетичну збірку Сергія «Колоса» Мартинюка «Політика памʼяті»
09.05.2025|12:34
Вірші Грицька Чубая у виконанні акторів Львівського театру імені Франца Кафки
07.05.2025|11:45
Meridian Czernowitz видає першу поетичну книжку Юлії Паєвської (Тайри) – «Наживо»
07.05.2025|11:42
Місця та біографії, які руйнує Росія. У Києві презентують книжку «Контурні карти пам’яті»


Партнери