Електронна бібліотека/Проза

Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Завантажити

спитати.
- От завтра і почнемо питати.
- А ти думаєш нам ці, як їх – “політики” – захочуть допомогти тобі стати президентом?
- Я думаю, якщо деякі клани не зупинились навіть перед тим, аби витягнути мене для президенства з минулого, то потреба в отакій як я – відстороненій людині, дійсно існує. Основне – це не потрапити в руки того клану, який хотів зробити з мене бездушну маріонетку. Та й до Мар’яниного клану бажано не попадати – вб’ють.
Михась раптом якось зовсім безтурботно розсміявся:
- А що ти з нею зробиш, якщо раптом дійсно станеш президентом?
Лесь роздратовано похитав головою:
- Лягаємо спати, а то вже півночі базікаємо, а завтра в нас справ по саме горло – треба дізнатись де ж та столиця, та й їжею запастися. Все, на добраніч Михасю.
- На добраніч Лесю – майбутній президенте.

- Гей, чуєш дєду! – гукнув, виходячи з кущів, Михась до діда, що мирно собі чимчикував по дорозі. Той навіть не обернувся, лише надав ходи – наскільки це дозволяла йому старість. Лесь вже звик до цього – люди боялися одне одного, тому що той, кого ти зустрінеш, міг виявитися з іншого, ворожого твоєму клану, і тоді… Тому краще втікнути, поки не пізно! Це засіло в людях глибоко, так глибоко, що здається нічим і не витравити, але хіба є в людині щось, що не можна переінакшити? Може й є, але тільки не цей страх перед ближнім своїм. Тим часом Михась вже наздогнав діда і схопив його ззаду за брудну свиту. Тепер Лесь мав змогу спокійно роздивитися діда. Той був одягнутий в стару, діряву свиту, взутий в саморобні надзвичайно поношені постоли, з обличчям, на якому більше відбилась не старість, а якась усепроникна сірість. Коротше, перед ними був типовий представник цієї дивної епохи, цього дивного народу, до якого належав і Лесь, що за всіма характеристиками мав жити щасливим життям, але чомусь не зміг, чи не схотів…
- Ви не могли б нам підказати дорогу на столицю? – якомога чемніше аби заспокоїти украй переляканого діда спитав Лесь.
- Дорогу на столицю? Яку столицю – ту що зараз? А хіба зараз є столиця? – заговорив скороговіркою дід.
- Так, і зараз десь повинна бути столиця.
- Столиця – чого?
Лесь трохи здивовано глянув на діда - в його голосі йому вчулася іронія. І раптом до нього дійшов зміст дідових слів– а дійсно столиця чого? Ні держави, ні нації – одні клани.
- Столицю всіх кланів, – за нього відповів Михась.
- А, ну якщо так, то не знаю. Звідки дідові знати, де знаходиться столиця всіх кланів! Колись дід знав інші столиці, а тепер – що ж поробиш, коли дід такий старий.
- Скільки ж дідові років? – спитав його Лесь.
Дід не відповів, лише уважно глянув на нього.
- Ти мені когось нагадуєш, – сказав він.
Лесь уважно придивився до нього. Так, і він вбачав у цьому старому чоловікові щось давно знайоме.
- Твого батька, хлопче, випадково звали не Лесем? – раптом спитав його старий.
- Так, мого батька дійсно звали Лесем, – майже машинально збрехав – його ж напевно шукають! – Лесь. - На жаль він недавно помер.
- Отак і побачилися – покачав головою старий. – А я його в молодості добре знав – вчилися разом. Потім він поїхав десь за кордон, а я хотів щось змінити, тому і залишився тут…, вірніше там – старий якось непевно махнув рукою – а власне, я… - тут він якось винувато посміхнувся – точно і не знаю, де тепер Україна. Коротше, я щось хотів змінити, але нічого не вийшло. Сам не знаю чому. Не вийшло і все… Старий задумався. Потім, по задумі, сказав:
- Може, твій батько правильно зробив, що виїхав – він завжди був більшим реалістом. Є речі, які не можна змінити – хоч голову розбий.
- Не думаю, щоб він був більшим реалістом ніж ви, - промовив Лесь.
- Але ти вже інший, – промовив старий. – Звичайно, ти вже знаєш набагато більше, ніж твій батько – тепер всі без жодних ілюзій – вони залишилися в минулому.
- Без жодних ілюзій… - повторив за ним Лесь. – Так ви не знаєте дорогу на столицю?
- Я навіть не знаю столицею чого вона тепер має бути, – відповів дід.
- Ясно, - відповів Лесь.
Він зібрався був вже прощатися, поки цей старий не задав ще якихось питань – звичайно, за Лесем полювали і в щось вв’язувати старого йому не хотілося, аж раптом щось примусило його ще раз звернутися до старого:
- Зніміть свої постоли.
- Для чого?
- Я вас прошу, зніміть.
І сам сів на узбіччя, розшнуровувати свої досить непогані, видані йому в африканському таборі черевики. Знявши, протягнув їх старому - “Тримайте!”, а сам взувся в його ветхі постоли, що досить відчутно тиснули його ноги. Старий протестуюче замахав руками:
- Тобі ще йти і йти, а я вже своє відходив.
- Це вам привіт від батька. –відмахнувся Лесь. І коротко додав - Бувайте здорові!
Повернувся і пішов - старий ще довго дивився їм у слід. Коли відійшли на досить значну відстань, Лесь пояснив Михасеві:
- Це мій товариш по навчанню. Непоганий хлопець – звати Андрієм. Колись він був на півголови вищий за мене.

Лише за декілька днів розпитів вони таки більш-менш точно довідалися, де ж

Останні події

15.05.2025|10:47
Літературний конкурс малої прози імені Івана Чендея оголосив довгі списки 2025 року
14.05.2025|19:02
12-й Чілдрен Кінофест оголосив програму
14.05.2025|10:35
Аудіовистава «Повернення» — новий проєкт театру Франца Кафки про пам’ять і дружбу
14.05.2025|10:29
У Лондоні презентували проєкт української військової поезії «Збиті рими»
14.05.2025|10:05
Оливки у борщі, риба зі щавлем та водка на бузку: у Луцьку обговорювали і куштували їжу часів Гетьманщини
14.05.2025|09:57
«Основи» видають першу повну збірку фотографій з однойменної мистецької серії Саші Курмаза
09.05.2025|12:40
У Києві презентують поетичну збірку Сергія «Колоса» Мартинюка «Політика памʼяті»
09.05.2025|12:34
Вірші Грицька Чубая у виконанні акторів Львівського театру імені Франца Кафки
07.05.2025|11:45
Meridian Czernowitz видає першу поетичну книжку Юлії Паєвської (Тайри) – «Наживо»
07.05.2025|11:42
Місця та біографії, які руйнує Росія. У Києві презентують книжку «Контурні карти пам’яті»


Партнери