Завантажити

бусурман, повернувся до устя Днiпра. Тiльки пропливти проти води повз турецькi мiста йому не вдалося, й вiн змушений був потопити свої байдаки в Днiпрi й рухатися на Сiч суходолом.
Окрiм цих ватажкiв, запорожцiв водив на татар сам кошовий Шарпило. Розгромивши татар на Чонгарi та Молочних Водах i вiднявши в них сiм гармат, кошовий подався з козаками на низ Днiпра, на рiчку Ольхову та урочище Стрiлицю, але пiд час його походу татари зробили засiдку й несподiваним наскоком розбили козакiв i прогнали на Сiч.
Незадоволенi такою невдачею, запорожцi скинули Шарпила з уряду й обрали кошовим Петра Прима. Новий отаман восени того ж року ходив на татар, але, не дiждавшись допомоги вiд Мазепи, невдовзi повернувся на Сiч.

СЕМЕН ПАЛIЙ

З початком 1680-х рокiв польський король Ян Собеський поновив на Правобережнiй Українi козаччину й почав залюднювати землю, що колись, як кажуть, текла молоком та медом, а тепер стояла пусткою. За 15 рокiв, що минуло вiд Чигиринської руїни, багато українського люду, рятуючись вiд крiпацтва, що повелося на Гетьманщинi, вернулося з лiвого берега Днiпра на правий i разом iз вихiдцями iз Запорожжя поповнювали козацькi полки, затвердженi королем. До 1689 року козацьке вiйсько набуло вже чималої сили, а вiдчувши свою мiць, стало не пускати в свої межi польських панiв, а тих, що встигли засiсти, виганяло; пригадуючи Хмельниччину, погрожувало знову витурити полякiв разом iз жидами за Вiслу.
З 1689 року нове козацтво пiд проводом своїх полковникiв i найвидатнiшого помiж них Семена Палiя повело вiдверту боротьбу з поляками та захопило навiть королiвськi фортецi у Немировi та Бiлiй Церквi. Маючи осередком свого козацького вiйська Фастiв, Палiй бився не тiльки з поляками, а водночас i з татарами й турками, i, незважаючи на невелику кiлькiсть свого вiйська, вiн мав щастя у тiй боротьбi; оборона ж поспiльства вiд панiв зробила його народним героєм. Об'єднавши пiд своєю владою майже все Правобережжя, Палiй пiшов стежкою Богдана Хмельницького i просив царя Петра I прийняти Правобережну Україну пiд свою руку, та цар, щоб не мати сварки з королем, не згодився на те, а запропонував Палiю з козаками переходити на схiдний бiк Днiпра. Палiй же не захотiв, як вiн казав, покинути люднiсть на поталу панам, а церкви вiддати унiї й лишився у Фастовi, обстоюючи й надалi православну вiру та українську люднiсть.

ПОХIД ШЕРЕМЕТЄВА НА ТАТАР

Напровеснi року 1695-го цар Петро I, забравши владу до своїх рук, проголосив похiд на туркiв i татар. Сам вiн рушив на турецьке мiсто Азов, а боярина Шереметєва з росiйським вiйськом та Мазепу з українськими козаками послав проти турецьких мiст на Днiпрi.
Мазепа перебрався з козаками на захiдний берег у Мишуриному Розi, Шереметєв - у Переволочнiй; далi, простуючи степовими шляхами, росiйське й козацьке вiйсько пiдступило 24 липня до Кизикермена й одразу ж кинулося громити його з гармат та штурмувати. Запорожцi тим часом поновили собi чайки й пiд проводом кошового Максима Самiйленка обложили з Днiпра весь острiв Тавань iз його фортецею. Кизикермен, хоч турки й татари добре його оборонили, недовго стояв i 31 липня пiсля того, як росiяни й козаки вдерлися в мiсто i зчинили там рiзанину, здався на волю переможцiв. Слiдом за Кизикерменем Тавань захопили запорожцi; тi ж бусурмани, що були на кримському боцi Днiпра, в Аслам-Керменi та Мубер-Керменi, побачивши, яка доля спiткала першi двi фортецi, покинули свої мiста разом iз риштуванням, та, забравши деяке збiжжя, втекли до Криму.
Запорожцям у Таванi дiсталася велика здобич i сила бранцiв, i все те вони повезли чайками на Сiч. Шереметєв та Мазепа не мали наказу рухатися далi на Крим i, передавши завойованi мiста запорожцям, повернулися тим же шляхом на Україну.
Восени того ж року кошовим отаманом Вiйська Запорозького в сьомий раз був обраний Iван Гусак, який зараз же повiв запорожцiв походом на татарську Стрiлицю й Перевiзну пристань, що навпроти Очакова, i, накоївши татарам чимало шкоди, до зими прибув на Сiч.
Вiдплачуючи за руйнування Днiпрових мiст, татари в сiчнi 1696 року великою силою наскочили на Гетьманщину, сплюндрували всi села понад Ореллю й Днiпром, i, перекинувшись за Ворсклу, почали добувати Нехворощу. Мазепа в цiй пригодi виявив свою нездатнiсть до керування вiйськом i допустив до того, що татари спустошили всю пiвденну Полтавщину. В цьому походi з татарами знову був Петрик. Зi своєї упертостi вiн не хотiв розумiти, що коли у першому його походi запорожцi вiдмовилися од нього, то тепер, пiд час вiйни запорожцiв iз татарами, це було вже зовсiм неможливо. I тут вiн знайшов собi смерть - загинув од рук одного з козакiв.

НОВI МОРСЬКI ПОХОДИ ЗАПОРОЖЦIВ

Користуючись зруйнуванням турецьких фортець на Днiпрi, кошовий Iван Гусак у квiтнi 1696 року вiдрядив iз Сiчi пiд проводом полковника Чалого 500 сiчовикiв на море. Там запорожцi вистежили сiмнадцять турецьких галер та сандалiв, що везли до Очакова припас i крам, маючи невелику турецьку залогу, й, напавши на той флот, штурмом побрали

читати