Завантажити

судна, захопивши крам на свої чайки, самi ж кораблi потопили.
Велика здобич, привезена Чалим на Сiч, заохотила запорожцiв до нового походу, й новообраний кошовий отаман Якiв Мороз в червнi сам виплив на 40 чайках з 1740 козаками. В морi запорожцi подiлились на два вiддiли: Чалий iз десятьма чайками повернув на Крим; кошовий же Мороз пiшов гуляти морем та вистежувати турецькi кораблi.
Приставши до берега неподалiк Козлова, Чалий знищив кiлька татарських сiл та, взявши здобич i 62 бранцi, поплив назад. Та пiд час повороту його спiткала недоля: бiля Очакова на запорожцiв напало кiлька турецьких галер i сандалiв i почали громити їх iз гармат. Щоб врятувати товариство, Чалий пристав до острова Березань, окопався там i два днi вiдбивався; на третю ж нiч нишком посадив козакiв на чайки й рушив до Днiпра; але втекти запорожцям не вдалося: бiля Сагайдачних кучугур турецькi галери наздогнали козакiв i заступили їм шлях у Днiпро. Чалий змушений був топити чайки й виходити на лiвий берег, а там запорожцям склалося ще на гiрше: в Ольховому лiсi їм перетнув шлях сам хан з ордою; з тилу ж переслiдували яничари на галерах, i хоч як завзято оборонялися запорожцi весь день, та бусурмани щiльно оточили їх великою силою i, чимало повбивавши, решту, здебiльшого поранених, разом iз ватажком взяли у полон. Чалого вони зразу ж замучили, а товариство кiлькiстю 340 душ послали до Очакова в неволю.
Ой, ударивсь пан отаман об сирую землю:
"Земле, земле сирая, ти матуся рiдная!
Прийняла ти вiйська много запорозького,
Прийми й мене, отамана молоденького!"
Так загинув Чалий, нагадавши своїм походом та смертю колишню невмирущу славу Вiйська Запорозького.
Мало не спiткала така ж доля й кошового отамана Мороза. Початок походу був добрий: запорожцi вистежили в морi кiльканадцять турецьких кораблiв, напали на них i захопили три кораблi, останнiх же розiгнали по морю. На кораблях Мороз знайшов п'ять листiв вiзира до хана з усiлякими наказами й розпорядженнями; розумiючи вагу тих послань, швидше поплив до Днiпра, щоб передати iз Сiчi тi листи через гетьмана царевi. Тiльки в Днiпрових гирлах на козакiв напали турки з галерами, певно, тi ж самi, що зловили там i Чалого, а зi схiдного берега цiлими хмарами насiдали татари. Мороз спробував, було, пробитися крiзь турецький флот угору Днiпра, та те не вдалося. Тодi кошовий направив байдаки до захiдного берега та, закопавши гармати i всю свою здобич бiля Стрiлицi в пiсках, а чайки потопивши, продерся серед ночi крiзь орду й прибув на Сiч суходолом, провiвши навiть з собою 27 бранцiв iз галер.
Походом Мороза й Чалого на море запорожцi вiдтягли на себе турецький флот й орди кримського хана i тим дуже полегшили царевi справу бiля гирла Дону, так що 17 липня 1696 року вiн з росiйським вiйськом та українськими козаками, що були пiд проводом наказного гетьмана Лизогуба, взяв мiцну турецьку фортецю Азов.

МАЗЕПА НА ЗАПОРОЖЖI

Сподiваючись iз боку турок на помсту за Азов, цар звелiв Мазепi зробити багато човнiв i по веснi рушати походом проти бусурманiв на Низ Днiпра разом iз росiйським вiйськом пiд проводом князя Долгорукого. Коли 25 травня року 1697-го гетьман виступив уже в похiд, до нього прибув iз Запорожжя козак Михайло й переказав дуже потрiбнi вiстi про заходи ворогiв. Разом iз тим вiн розповiв про дуже цiкаву подiю, що скидалася на втечу з неволi гетьмана Самiйла Кiшки, а саме: Михайло був бранцем у турецького крамаря 15 рокiв, i, коли той останнiм разом плив зi своїм паном у торгових справах з Цар-города в Козлов, невольники, що перебували на їхнiй галерi, збунтувалися, порозбивали кайдани, знищили всiх бусурманiв i випливли галерою в Днiпро, а бiля Стрiлицi покинули судно й разом iз ним, Михайлом, серед великої небезпеки од татар пiшки повернулися на Сiч.
24 червня Мазепа з вiйськом та обозами прибув до Днiпра й, ставши проти Кодака, вище порогiв, дiждався там згори Днiпра своїх човнiв iз борошном та iншим припасом i став їх спускати вниз через пороги; сам же перевiзся на правий берег i пiшов iз козацьким вiйськом до порога Вiльного й Кiчкаса зустрiчати човни.
Певно, що запорожцi не дуже сприяли Мазепi, бо не дали йому досвiдчених лоцманiв, i доки Мазепинi човни пiднiмали до Кiчкаса, то з них розбилося об камiння й пiрнуло на дно разом iз припасом 17 морських байдакiв та 53, обкладених очеретом, менших.
22 липня гетьман iз козацьким вiйськом зупинився табором бiля Чортомлицької Сiчi. Запорожцi, хоч i не любили Мазепу, та шанували його як гетьмана України i на чолi з кошовим отаманом Яковенком зустрiли його урочисто, з мушкетною й гарматною пальбою. Це було Мазепi так втiшно, що вiн подарував товариству 2000 золотих iз власної кишенi.
Прибувши на Тавань, московське й козацьке вiйсько заходилося будувати бiля старої фортецi нову, й, коли вже її майже кiнчали, до Таванi пiдступили татари й турки. Кримська орда наблизилась зi схiдного берега; Бiл-городська ж пiдступила з правого, а Днiпром пiдпливало турецьке вiйсько.
Незважаючи на те, що в Мазепи i

читати