Завантажити

тилу. Зчинилася нечувана рiзанина, i до ночi вся шляхта була перебита або поранена; врятувався тiльки один жовнiр, переодягнений селянином, - вiн i подав Потоцькому до Корсуня звiстку про загибель його сина з усiм вiйськом. Криваво вiдомстили запорожцi за польськi кривди, i була велика радiсть козацтва з такої рiшучої перемоги над ворогом.
З народних дум про бiй на рiчцi Жовтих Водах та першу перемогу Хмельницького над поляками збереглися тiльки невеличкi уривки:
Чи не той то хмiль, що коло тичини в'ється?
Гей, той то Хмельницький, що з ляхами б'ється.
Гей, поїхав Хмельницький iк Жовтому Броду,
Гей, не один лях лежить головою в воду,
Не пий, Хмельницький, дуже тої Жовтої Води:
Iде ляхiв сорок тисяч хорошої вроди.
"А я ляхiв не боюся i гадки не маю,
За собою великую потугу я знаю
I ще орду за собою веду,
А все, вражi ляхи, на вашу бiду".
Утiкали ляхи, погубили шуби...
Гей, не один лях лежить, вивiривши зуби!
Становили ляхи дубовiї хати,
Прийдеться ляшенькам в Польщу утiкати!
Утiкали ляхiв деякi полки,
їли ляхiв собаки i сiрiї вовки.
Гей, там поле, а на полi цвiти:
Не по однiм ляху заплакали дiти,
Гей, там рiчка, через рiчку глиця,
Не по однiм ляху зосталась вдовиця.
Звiстка про перемогу запорожцiв над поляками прудкою ластiвкою полетiла по Українi. Всi козаки, якi ще взимку вийшли iз Сiчi i гуртували навколо себе в лiсах ватаги найзавзятiших людей: козакiв-"випищикiв" та селян, що повтiкали вiд панiв, - тепер узялися за дiло й стали нападати на польськi маєтки й невеликi роти польських жовнiрiв. Кобзарi ходили з мiста у мiсто, iз села до села, оспiвуючи перемогу козакiв та пророкуючи визволення вiд польського ярма. I по всiй українськiй землi хутко зростали ватаги повстанцiв, озброювалися й змiцнювалися, а почасти й посувалися назустрiч козацькому вiйську. Отож, запорожцi не тiльки розбили полякiв у першому бойовищi, а ще й скликали й навчали люд вiйськовiй справi, що й дало Хмельницькому силу визволити Україну вiд полякiв.
Не гаючись, Богдан iз запорожцями та реєстровцями вiд Княжих байракiв рушив на Чигирин, а Ганжу з полком козакiв спрямував на Умань громити шляхту, яка, зокрема, зiбралася в тому мiстi. З Чигирина гетьман пiшов на Корсунь, де стояло головне польське вiйсько з коронним гетьманом Потоцьким та польним - Калиновським. Тут Хмельницький, пiдiславши у ворожий табiр козака Галагана, налякав полякiв тим, що начебто слiдом за Вiйськом Запорозьким наступає кримський хан з усiєю ордою. Та вигадка так настрахала Потоцького, що вiн покинув свої окопи й заходився одходити на Богуслав тодi, як запорожцi були вже бiля самiсiнького Корсуня.
Хмельницький тут, як i в Княжих байраках, доручив Перебийносовi перекопати в лiсi шляхи, й той, вичекавши, доки поляки, вiдступаючи, розтягли своє вiйсько на кiлька верст, 28 травня напав на них з усiх бокiв i вщент розбив. Переднi лави цiлком загинули в Глибокому Байрацi на перекопах, якi влаштували козаки. Польськi вози й гармати котилися з крутої гори прямо у рiвчаки й падали туди разом iз кiньми пiд радiснi вигуки й стрiлянину запорожцiв Перебийноса. З тилу на полякiв тиснув сам Хмельницький, а козацькi полки з реєстровцiв та запорожцiв насiдали збоку. За кiлька годин бою обидва польськi гетьмани потрапили в полон, а решта полякiв здалася козакам на милосердя.
У бойовищi пiд Корсунем були захопленi всi польськi гармати, обоз iз великими скарбами та сила знатного панства. З усього вiйська, яке налiчувало 18000, бiльше 7000 залишилося трупом, майже 9000 потрапило в бранцi й тiльки 1500 вершникам вдалося втекти.

За великi послуги Вiйська Запорозького пiд Жовтими Водами та пiд Корсунем Хмельницький пiсля такої перемоги надiслав на Сiч коштовнi подарунки: за кожну корогву - чотири корогви, за бунчук - два бунчуки, за булаву - двi булави, за пару котлiв - три пари i за кожну поганеньку гармату - двi добрих. До всього того вiн iще додав 1000 талярiв сiчовому товариству на пиво i 300 талярiв на сiчову церкву. Все те було захоплено з польським обозом, та й не тiльки те, бо ще кiлькасот возiв iз золотом, грiшми та всяким iншим добром гетьман вiдправив до Чигирина й Суботова.
Про Корсунський бiй та про те, що постало на Українi пiсля нього, народна дума розповiдає таке:

Ой, обiзветься пан Хмельницький,
Отаман-батько Чигиринський:
"Гей, друзi-молодцi,
Браття-козаки, запорожцi!
Добре дбайте, барзо гадайте,
З ляхами пиво варити зачинайте:
Лядський солод, козацька вода,
Лядськi дрова, козацькi труда".
Ой, з того пива
Зробили козаки з ляхами превеликеє диво.
Пiд городом Корсунем вони станом стали,
Пiд Стебловим вони солод замочили;
Ще й пива не зварили,
А вже козаки Хмельницького з ляхами добре посварили:
За тую бражку
Зчинили козаки з ляхами велику дражку;
За той солод
Зробили ляхи з козаками превеликий колот;
А за той, не знать який, квас
Не одного ляха козак за чуба тряс.
Ляхи чогось догадались,
Вiд козакiв чогось утiкали,
А

читати