Завантажити

Богдан був людиною вiдомою, бо все життя проводив у вiйнах та походах. У бойовищi коронного польського гетьмана Жолкевського з турками року 1620-го вiн дiстався в бранцi, року 1621-го його вже бачили ватажком морського походу на Царгород, бо з неволi викупили. Пiд час вiйни короля Владислава з Москвою Богдан разом iз козаками бився на боцi полякiв, став особисто вiдомий королевi й дiстав iз його рук у подарунок коштовну шаблю. Пiд час повстання Павлюка Хмельницький значиться у реєстрi вiйськовим писарем; року ж 1644-го, нудьгуючи без вiйни та походiв, вiн збирає 2400 охочих козакiв i за добру плату водить їх у Францiю допомагати тiй державi воювати з Iспанiєю.
Пiсля повернення на Україну Хмельницький знову був вiйськовим писарем; i року 1646-го його разом iз старшими козацького реєстрового вiйська Барабашем та Iлляшем викликав король до Варшави. Польський державець хотiв тодi проти волi панства розпочати вiйну з Туреччиною i вмовляв козакiв роздратувати туркiв морським походом так, щоб тi самi оголосили вiйну Польщi. Щоб прискорити цей випадок, вiн доручив Барабашевi передати на Сiч 5000 злотих на полагодження вiйськових чайок. А на подяку козакам король передав через того ж Барабаша грамоту, якою козацькому вiйськовi поверталися всi його давнi права, а кiлькiсть реєстровцiв збiльшувалася на 20.000 душ. Тут же з рук Владислава козацька старшина отримала бойову корогву кармазинового кольору, булаву й iншi вiйськовi клейноди.
З радiсною надiєю на кращу долю рiдного краю їхав од короля до Чигирина Богдан Хмельницький, аж тут вiн довiдався, що польськi пани й сенатори так приборкали Владислава, що вiн мусив зректися всього, що пообiцяв козакам; лукавий же Барабаш, прислуговуючи шляхтi, сховав королiвського унiверсалу з козацькими привiлеями й наказав Хмельницькому нiкому про нього не говорити. Та Богдан iз тим не погодився. В нього вже наболiло серце за покривджене козацтво, i в головi визрiвала думка вiдплатити польським панам за всi знущання. Тому вiн хитрощами вiдiбрав у Барабаша унiверсал i, маючи його в своїх руках, почав поширювати про нього чутку помiж козаками, показуючи цю грамоту короля своїм однодумцям i прихильникам.
Народна дума так оповiдає про цю подiю та про початок козацького повстання пiд проводом Богдана Хмельницького:
Як iз день-години
Зчиналися великi вiйни на Українi,
Отодi ж то не могли обiбратись,
За вiру християнську одностайно стати;
Тiльки обiбрався Барабаш та Хмельницький,
Да Клиша Бiлоцеркiвський.
Отодi вони од своїх рук листи писали,
До короля Владислава посилали.
Тодi ж то король Владислав листи читає,
Назад одсилає;
У городi Черкаському Барабаша гетьманом наставляє:
"Будь ти, Барабашу, в городi Черкаському гетьманом,
А ти, Клишо, у городi Бiлiй Церквi полковником,
А ти, Хмельницький, у городi Чигиринi хоч писарем вiйськовим".
Отодi ж то небагато Барабаш, гетьман молодий, гетьманував,
Тiльки пiвтора года.
Тодi ж то Хмельницький добре дбав,
Кумом до себе гетьмана молодого Барабаша зазивав,
А ще дорогими напитками його вiтав
I стиха словами промовляв:
"Гей, пане куме, пане Барабашу, пане гетьмане молодий,
Чи не могли б ми з тобою удвох королiвських листiв прочитати,
Козакам козацькi порядки подавати,
За вiру християнську одностайно стати?"
Отодi ж то Барабаш, гетьман молодий,
Стиха словами промовляє:
"Гей, пане куме, пане Хмельницький, пане писарю вiйськовий,
Нащо нам з тобою королiвськi листи удвох читати,
Нащо нам козакам козацькi порядки давати?
Чи не лучче нам з ляхами,
Мостивими панами,
З упокоєм хлiб-сiль по вiк вiчний уживати?"
Отодi-то Хмельницький на кума свого Барабаша
Велике пересердя має,
Ще кращими напитками вiтає.
Отодi-то Барабаш, гетьман молодий,
Як у кума свого Хмельницького дорогого напитку напивсь,
Дак у його i спать поваливсь.
Отодi Хмельницький добре дбав,
Iз правої руки з мiзинного пальця щирозлотий перстень iзняв,
Iз лiвої кишенi ключi виймав,
З-пiд пояса шовковий платок висмикав,
На слугу свого вiрного добре кликав-покликав:
"Гей, слуго ти мiй, повiрений Хмельницького,
Велю я тобi добре дбати,
На доброго коня сiдати,
До города Черкаського до панi Барабашевої прибувати,
Королiвськi листи до рук добре приймати".
Отодi-то слуга, повiрений Хмельницького, добре дбав,
На доброго коня сiдав,
До города Черкаського скорим часом, пильною годиною прибував,
До панi Барабашевої у двiр уїжджав;
У сiни ввiйшов, шличок iз себе скидав;
У свiтлицю ввiйшов, низький поклон послав;
Тiї значки на скамнi покладав,
А ще стиха словами промовляв:
"Ей, панi, - ти, панi Барабашева, гетьманова молодая!
Уже ж тепер твiй пан, гетьман молодий,
На славнiй Українi з Хмельницьким великi бенкети зчиняють, -
Велiли вони тобi сiї значки до рук приймати,
А менi листочки королiвськi оддати:
Чи не могли б вони iз кумом своїм Хмельницьким
Удвох прочитати
I козакам козацькi порядки давати?"
Отодi ж

читати