Re: цензії

27.06.2025|Ірина Фотуйма
"Конні не винні" або Хроніка одного щастя
26.06.2025|Михайло Жайворон
Житомирський текст Петра Білоуса
25.06.2025|Віктор Вербич
Про що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
25.06.2025|Ігор Зіньчук
Бажання вижити
22.06.2025|Володимир Даниленко
Казка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
17.06.2025|Ігор Чорний
Обгорнена сумом смертельним душа моя
13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Звичайний читач, який став незвичайним поетом
12.06.2025|Ігор Зіньчук
«Європейський міст» для України
07.06.2025|Ігор Чорний
Сни під час пандемії
03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Каміння не мовчить: контур герменевтики

Останні події

26.06.2025|19:06
Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
26.06.2025|14:27
Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
26.06.2025|07:43
«Антологія американської поезії 1855–1925»
25.06.2025|13:07
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
25.06.2025|12:47
Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
25.06.2025|12:31
«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
25.06.2025|11:57
Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
25.06.2025|11:51
Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
20.06.2025|10:25
«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
18.06.2025|19:26
«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем

Інфотека - письменники

Росич Олексій

Більш відомий як кінорежисер і сценарист. А віднедавна він – ще й дитячий письменник.

Народився 6 червня 1975 р. у Донецьку. Має декілька освіт. З 1989 р. до 1992 р. навчався у медичному училищі (фах - фельдшер-акушер).

З 1992-го до 1997 р. – у Київському театральному інституті ім. І. Карпенка-Карого (спеціальність – актор театру та кіно). Із 1997-го до 2000 р. працював актором в Київському національному академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки. А згодом знову подався гризти граніт науки - з 2000-го до 2005 р. навчався у Київському національному університеті театру, кіно та телебачення (спеціальність – кінорежисура). З 2005-го працює на Київській національній кіностудії хроніко-документальних фільмів.

Серед численних нагород Олекси Росича – «Перлина сезону» за «Найкращу чоловічу роль»; Гран-прі «Коронації слова» за «Найкращий кіносценарій» («Останній забій»); «Золота Лоза» - МКФ «кіно шок» (Анапа, Росія) за «Найкращий короткометражний фільм» («Тато»); «Золотий кадрик» - МКФ у Лос-Анджелесі за «Найкращий короткометражний фільм»; «Срібна Медаль» Академії мистецтв України за фільм «Тато»; Приз за «Найкращий документальний фільм» на МКФ у Мюнхені («Вавилон»); Гран-прі МКФ «Пролог» за фільм «Тато»; Приз кінофестивалю «Відкрита ніч» за «Найкращу режисуру»…

З 2005 р. у Державному павлоградському театрі йде вистава за п’єсою Олексія Росича «Останній забій». Крім того, за його сценаріями знято повнометражні фільми: «Че Гевара» (Росія), у головних ролях - В. Гафт та П. Майков; «Окна» (Росія); «Вавилон» - (Німеччина).

На новий творчий прояв у царині дитячої літератури Олексу Росича надихнули його доньки Лада та Даринка. Найсвіжіша новинка письменника «Отто, Принц Львівський» побачила світ у «Видавництві Старого Лева».



Партнери