Ця справді знакова подія мала місце в Івано-Франківській мистецькій галереї «Підземний перехід «Ваґабундо». Зустріч із перекладачкою модерував Юрій Андрухович – відомий письменник, якого справедливо можна назвати класиком сучасної української літератури.

Презентація розпочалася із уривку з музичного твору у семи частинах «Witkacy» польського композитора, музиканта, поета – Ареса Хадзініколау. На тлі майже потойбічних звуків, химерних, як творчість Віткація, то з’являлися, то зникали голоси, що промовляли польською і українською мовою рядки з роману «Прощання з осінню». На екрані змінювалися фотографії і портрети митця. Такий початок створив у присутніх відповідний настрій для зустрічі з автором Теорії Чистої Форми.

На прохання модератора, Світлана Бреславська детально і цікаво розповіла про життєвий і творчий шлях, про складний характер і проблеми, які випали на долю  Станіслава Ігнація, про батька, який фактично створив сина-Генія, про умови, через які Віткевич «став» Віткацієм, його стосунки з жінками і наркотичними речовинами. Не менший інтерес викликала розповідь про багатожанровість творчості Віткевича. Присутні відкрили для себе прозаїка, драматурга, сценографа, філософа, експериментатора, художника-аваґардиста, художника-портретиста, фотографа, роботи якого демонструвалися на виставках поруч із роботами світової слави фотографині-«прерафаелітки» Джулії Кемерон та ін. Говорилося також і про кількатомне видання листів Віткація, у тому числі – 4 томи «Листів до дружини», про коло польських науковців, які 2015 року створили «Інститут Віткація» і з великим ентузіазмом досліджують все, що пов’язане з його ім’ям, видають фаховий часопис його імені – професорів Януша Деґлера, Марека Средняву, Пшемислава Павляка, науковців Томаша Павляка, Катажину Кобро-Околович та Стефана Околовича, Малґожату Вражіч та ін.

Світлана Бреславська і Юрій Андрухович



Учасники презентації

Особливе захоплення викликав уривок з розділу «Таємниця вересневого ранку», який перекладачка зачитала на завершення презентації. У відповідь один із завсідників «Ваґабундо» подарував вертепну маску очманілого ведмедя. «Назвемо цю маску – «Татранська ведмедиця Атаназія Базакбаля» – на знак вдячності сказала С.Бреславська. Маска буде передана при нагоді в музей «Інституту Віткація» у Варшаві.

Під час розповіді про театральні постановки, було згадано про співака рок-гурту «Мертвий півень» Михайла (Міська) Барбару, його переклад шести п’єс Віткація і співпрацю з харківським театром «Арабески».

На думку Світлани Бреславської, півтора години – це занадто мало, щоб охопити багатогранний світ Станіслава Ігнація Віткевича і його літературних героїв. Попри складність стилістичного прочитання та змістового сприйняття, їй таки вдалося проникнути в глибину літературних світу автора «Прощання з осінню». Сподіваємося, що в наступному році українські читачі отримають україномовні видання роману «Ненаситність» та збірника науково-популярних статей «Віткацій. Хижий розум», які письменниця переклала під час резиденції  в краківському Інституті літератури. Оригінальний за змістовим наповненням та формою збірник був виданий 2022 року Інститутом Віткація у Варшаві і заслуговує на особливу увагу міжнародної культурної спільноти.

«...було нас троє, – Віткевич, Бруно Шульц і я – три мушкетери польського аванґарду міжвоєнного періоду. Як тепер виявляється, цей аванґард не був таким уже собі ефемерним явищем...» – писав Вітольд Ґомбрович у своїх спогадах.

Можемо вважати, що вже недалеко той час, коли завдяки перекладам Світлани Бреславської, Станіслав Ігнацій Віткевич – поруч із Бруно Шульцом і Вітольдом Ґомбровичем – займе одне з почесних місць в колі інтелектуальних зацікавлень української інтелігенції.