«Старий і море» у перекладі Володимира Митрофанова та з ілюстраціями Саші Шульц та «Фієста. І сонце сходить» у перекладі Віктора Морозова видає «Видавництво Старого Лева». Дизайнер серії – Назар Гайдучик. Презентація книжок відбудеться 19 травня на VII Міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал» у Києві. Це вперше з часів Незалежності України твори письменника виходять українською мовою.

«Старий і море» у варіанті від Старого Лева – ілюстрований. Над ілюстраціями працювала молода харківська художниця Слава Шульц. За її словами, робота йшла на одному диханні, бо це – один із найулюбленіших її літературних творів. «Коли малювала, покладалася на внутрішні відчуття у виборі і кольорової гами, і техніки виконання, - розповідає Слава. – Завжди в роботі надаю цьому особливого значення, бо саме від цього залежить перше враження читача: чи захоче він прогортати книгу, прочитати її, і чи співпаде в кінцевому результаті моє уявлення історії з його думками».  Оформлення книги отримало високу оцінку від правовласників творів: «Це просто одне з найкрасивіших видань «Старого і моря», які я коли-небудь бачив. Вітаємо у Старому Леві усіх, хто доклався до цього», - говорить Міхаель Катакіс, керівник Літературної фундації Ернеста Гемінґвея. 

З дизайном другої книги письменника-легенди – «Фієста. І сонце сходить» - працювала львівська художниця Оксана Йориш, а над перекладом – Віктор Морозов. «Коли мені запропонували перекласти «Фієсту» Ернеста Гемінґвея, я зрадів, пригадавши, з яким захватом читав його твори в шкільні і студентські роки, - каже Морозов. – Також я зрадів, пригадавши, що Гемінґвей писав короткими, стислими реченнями, і подумав, що робота над перекладом буде легкою й невимушеною. Проте ці мої очікування «нестерпної легкості» перекладання виявилися оманливими, адже я не врахував «теорії айсберга», тобто знаменитого літературного стилю Гемінґвея, коли читач (і перекладач) бачить лише поверхню айсберга-тексту, а вся його сокровенна суть, асоціації, символіка, багатозначність залишаються в глибині, невидимі й невідомі нікому, крім самого автора. Тому нерідко простенькі на позір речення і фрази виявлялися далеко на такими простими для перекладу, й доводилося ламати голову над підспудним значенням і прихованим змістом цих фраз. Маю надію, що мені вдалося, мов аквалангісту, зануритися принаймні до половини цього дивовижного айсберга, а вдумливим читачам залишаю нагоду пірнути до самого дна, знайшовши самостійно ключі до всіх загадок і таємниць цього чудового тексту».

Нагадаємо, «Видавництво Старого Лева» придбало права на усі твори Ернеста Гемінґвея. У межах серії видань світ побачать найяскравіші романи письменника та вибрані оповідання, «Видавництво Старого Лева» поєднає роботи різних перекладачів. Деякі видання будуть ілюстрованими, деякі – ні. Серія матиме спільні дизайнерські рішення, та, одночасно, кожна з книжок матиме і власне яскраве «обличчя». Упродовж року українською світ побачить ще одна книга Ернеста Гемінґвея – збірка оповідань «Чоловіки без жінок» у перекладі Ганни Лелів.

До слова, в україномовних виданнях радянських часів прізвище автора подавалось як «Хемінгуей». Сучасні вимоги до правопису спонукають надавати перекладам нове прочитання, тож «Видавництво Старого Лева» зупинилось на «Гемінґвею». Ось що думають із цього приводу перекладачі, мовознавці, публіцисти:

Наталія Іваничук, перекладачка: «Я за Гемінґвея, бо притримуюся написання, близького до оригінального. Як і в усіх германських мовах, в англійській немає оглушення літери «h» до «х». Це практика російська. У школі і в університеті радянських часів (та й зараз – теж) нас вчили англійською «хекати» і «хікати», але, якщо навіть прислухатися до вимови носіїв мови, ніколи не почуємо «Х». З літерою «G» усе ясно, бо маємо таку літеру «Ґ».

Андрій Бондар, поет, публіцист, перекладач: «Г» на початку прізвища, тому що англійський звук h фонетично найближчий до українського фрикативного «г». Ґ усередині – тому що англійський g саме в цій позиції відповідає українському проривному звуку «ґ». «Way» відтворюється українською як «вей», тому що звук w найближче до українського звуку ў. В українській мові він часто трапляється на початку або в кінці слів – так званий нескладотворчий ў – браў, ўкраў, ўпіймаў. А на письмі він, як відомо передається літерою «в».

Андрій Маслюх, перекладач: «Особисто я, перекладаючи це прізвище, написав би саме «Гемінґвей», бо вважаю принцип транскрипції іншомовних власних назв логічнішим за принцип транслітерації і не маю жодного пієтету до спадку усталених версій радянської доби».

Ернест Гемінґвей – автор книг «Старий і море», «І сонце сходить» («Фієста»), «По кому подзвін», «Прощай, зброє!», «Свято, яке завжди з тобою» та інших. Він любив полювання, мохіто та дайкірі, пригоди, своїх котів та жінок. І, звісно, писати. У його творах багато автобіографічного матеріалу, війни, любові. «Писати насправді дуже просто, – казав він. – Ти сідаєш перед друкарською машинкою і починаєш спливати кров’ю». Письменник народився 21 липня 1899 року в містечку Оук-Парк в штаті Іллінойс (США). Почав писати ще підлітком. Обожнював спорт, займався футболом і боксом. Після закінчення школи, почав працювати репортером в газету Канзас-Сіті. Згодом брав участь у Першій Світовій війні, був поранений. Працював журналістом у різних газетах. Військова тематика була однією з найулюбленіших у творчості Гемінґвея. Він багато мандрував, зокрема Африкою, якийсь час жив у Франції, Іспанії, Кубі. Отримав Пулітцерівську премію за повість «Старий і море» («The Old Man and The Sea», 1952). А у 1954 - Нобелівську премію з літератури. В останні роки життя Гемінґвея страждав на тяжку депресію і розлади психіки. У 1961 році письменник покінчив життя самогубством.