
Re: цензії
- 21.07.2025|Віктор ВербичПарадоксальна незбагненна сутність жіночого світу
- 16.07.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаПравда про УПА в підлітковому романі Галини Пагутяк
- 10.07.2025|Дана Пінчевська"Щасливі ті люди, природа яких узгоджується з їхнім родом занять"
- 10.07.2025|Володимир СердюкАнтивоєнна сатира Володимира Даниленка «Та, що тримає небо»
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
Події
Ярослав Грицак: Не знати, хто такий Колаковський – це великий сором, не читати його - великий гріх
Збірка есеїв польського філософа Лєшека Колаковського «Похвала неконсеквентності» вийшла друком у видавництві «Грані-Т».
Упорядником книги виступив український історик і публіцист, професор Українського католицького університету Ярослав Грицак, а до її виходу доклали зусиль українські і польські інтелектуали Роман Шпорлюк, Адам Міхнік, Збіґнєв Ментцель і Анджей Менцвель.
Попри те, що Колаковський є, на думку Ярослава Грицака, одним із найбільших мислителів нашого часу, його мало знають в Україні. Тож метою випуску збірки було «заразити лінивого українського читача Колаковським». До неї було дібрано найкоротші й найсмішніші есеї польсокого філософа. «Це як смак доброго вина, - сказав Ярослав Грицак на презентації книги у львівському кафе-книгарні "Кабінет". - Той, хто раз його почує, надалі весь час шукатиме».
Лєшек Колаковський, філософ із марксистськими переконаннями, долучився до створення руху «Солідарність», був другом Папи Івана Павла ІІ і зрештою став одним із найбільших християнських мислителів Європи ХХ століття. Він проголосив ідею неможливості життя без Христа, хоча остаточної певності в тому, що його навернення було щирим, так ніколи й не було. Вперше побувавши в СРСР, він сказав: «розумію, як насправді виглядають ідіоти». Колаковський не боявся бути непослідовним, усвідомлював, що людські ідеї є недосконалими, і вважав це чи не найбільшою їхньою перевагою: «Нашим щастям є неконсеквентність, а тим, що нас охороняє - сміх».
«Тільки на досвіді поразки, її переосмисленні можна збудувати щось вартісне, - коментує Ярослав Грицак. - Поразкою Колаковського був марксизм. Усі -ізми є за своєю суттю дуже модерними ідеологіями, й Колаковський доводить нам, що доводити до кінця кожен -ізм є -азмом. Українцям не вистачає іронічності у ставленні до себе». Постійне відчуття власної правоти, яке супроводжує українців - наслідок страждань, що їх зазнав наш народ під час другої світової війни, - не дає нам побачити себе збоку і змушує весь час бути серйозними. «З цим треба щось робити. Ми мусимо сміятися. Коли ми сміємося, ми стаємо Божі», - саме цей урок Лєшека Колаковського пан Грицак називає чи не найважливішим для України. Якщо прізвище автора «Похвали неконсеквентності» вимовити в присутності поляка, реакцією, скоріш за все, буде усмішка.
Покоління, до якого належать Лєшек Колаковський, Чеслав Мілош, Вітольд Ґомбровіч та Іван Павло ІІ, сформувалось у специфічних історичних умовах Польщі. Ця країна ніколи не була закритою зоною, як Україна за часів радянської влади, й горнулась до Західної Європи. «Польські історики, для прикладу, тисячі разів їздили у відрядження в Париж, і лише лічені рази до Москви, - пояснює Ярослав Грицак. - А скільки українських істориків у 70-х і 80-х роках могли поїхати далі Варшави?». Тож із поколінням Колаковського Польщі, на думку упорядника «Похвали неконсеквентності», дуже пощастило.
Коли в середині 70-х видавалось, що влада комуністів у Польщі буде вічна, Колаковський написав свій есей «Про надію в часи безнадії», у якому змалював перспективи опозиції «між нічим і нічим». Цей есей Ярослав Грицак називає актуальним сьогодні для України, коли опозиціях, хоча й має моральну перевагу, одначе не має візії майбутнього й не готова робити домашнє завдання, переосмислюючи свої поразки. Тому книга Колаковського для українців - шанс отримати свою надію в часи безнадії.
Коментарі
Останні події
- 14.07.2025|09:21V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року