Сашко запропонував: давайте усім кагалом напишемо роман в есемесках! І скинув Галині на мобілку перше речення. Галина відповіла, перевівши листування до електронної скриньки. І відправила пас із поясненнями, що відбувається, на протилежний кінець України - у місто Суми, до Євгена Положія. Женя узяв подачу і додав до спільної справи свою частку.

Того ж дня нитку розповіді підхопила киянка Лариса Денисенко, а відтак текст із продовженням опинився на електронній скриньці Ірен Роздобудько...

Так почав складатися текст якщо не роману, то принаймні повісті, перше речення якої було написано у День свободи, 22 листопада, а фінал має бути дописаний до кінця року. Українські письменники підхоплюють текст та, зробивши свій внесок, передають його далі у «надійні руки», розгортаючи листування двох героїв. Кожен наступний автор може обмежитись одним реченням, а може й суттєво проштовхнути сюжет далі. Написати за одного героя, або ж і за Нього і за Неї. Лариса Денисенко, скажімо, ввела у листування ще одну особу. Повна свобода дій. Гра у протилежну стать вітається, як і будь-які інші несподіванки у сюжеті та характерах героїв роману.  

Єдина обов´язкова умова - додавати до списку учасників експерименту не лише своє ім´я, але й місто чи село, у якому живе автор. На черзі - Ужгород, Харків, Івано-Франківськ, Вінниця... Дехто з письменників живуть за кордоном, але й до них теж долетить цей «лист щастя» під робочою назвою «Дубова дупа дикобраза». Чим закінчиться роман наразі нікому невідомо.

Хто сам захоче приєднатися - зголошуйтесь на електронку до Галини Вдовиченко (wdo5@ukr.net), яка несподівано для себе опинилась у ролі регулювальника на перехресті, а Лариса Денисенко пообіцяла не залишити її там стовбичити на самоті.

А наразі приготуватись :) Андрію Кокотюсі, Мілі Іванцовій, Олександру Гаврошу, Яні Дубинянській, Наталці Сняданко, Андрію Куркову, Анні Багряній, Мирославу Дочинцю, Ірисі Ликович, Володимиру Лису...

На фото: Галина Вдовиченко та Олександр Смик