Окрім звичних для державних установ виставок художників та письменників, музей здійснює широку просвітницьку діяльність - принаймні кілька разів на місяць у його стінах проходять зустрічі учнів київських шкіл з відомими письменниками, музикантами, ілюстраторами. До цьогорічного свята Першого Дзвоника працівники Музею підготували їм особливий і певною мірою несподіваний подарунок.

Традиційна масштабна вереснева виставка у Музеї представила на розсуд публіці «театр одного актора» - Тернопільського видавництва «Навчальна Книга - Богдан». Це видавництво відоме насамперед своїми підручниками та посібниками, а також широким колом зацікавлень у художній літературі. Зізнаюся по-щирості, що сумнів таки був зародився - ціла виставка на три зали для одного видавництва? Чи заповнить воно увесь їхній простір і чи не залишить прикрих пустот на стінах та у душах відвідувачів? Забігаючи наперед, скажу, що побоювання не справдилися.

Отже, у суботу першого вересня Музей Літератури гостинно відкрив двері для відвідувачів виставки «Свято Книги». На одинадцяту годину у виставковій залі уже було досить багато людей віку. Серед гостей були помічені Ярема Петрович Гоян, прозаїк, багаторічний головний редактор "Веселки", лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка, директор видавництва «Наукова думка» Ігор Алексеєнко, знаний фахівець у дитячій літературі Наталія Марченко, старший науковий співробітник Інституту біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, молода поетеса Лідія Стрельченко та багато інших. Можливо, тому, що майже всі одне-одного знали, атмосфера панувала дружня і невимушена. Тож і те, що початок заходу затягнувся мало не на годину, нікого особливо не засмутило. Це дало нагоду спершу оглянути експозицію.


Богдан Будний



Скажу одразу - усі три зали мали чим привабити глядача. Незначна кількість нудних стелажів з книгами (хоча, зі стелажів книги можна було брати і гортати, тож не все так погано) потонула у розмаїтті вигадливого ілюстративного матеріалу. Уже трендові Аґрафчині «Ріпка» та «Рукавичка» розмістилися поруч у точенні справжніх рукавичок, що висліли тут таки на шворці. Несподівано великі, як для книжкових ілюстрацій, графічні ілюстрації Андрія Говди можна би розглядати й годинами, а молодших відвідувачів вабили пластилінові картини та фігурки Маргарити Басалиги й Ганни Осадко. Стенд, що представляв книги британської дитячої письменниці Джаклін Вілсон вражав нагромадженням малюнків, використаних у оформленні її книг українською. Здається. На тому стенді їх було не менше сотні, а під ним - стояла справжня валіза, оздоблена малюнками. Уважно розгледівши її, можна було збагнути, що це алегоричний образ дівчинки Андреа із книги Вілсон «Дитина-Валіза». Взагалі, цікаво було бачити книгу, а поруч - оригінали ілюстрацій до неї. Ось тільки... Мені вдалося перемовитися кількома словами з Лідією Стрельченко, яка позитивно оцінила виставку, але відзначила, що чомусь багатьох представлених на стендах книг у книгарнях не дошукаєшся! Отак - і киянка і броварчанка склали однакове враження. Щось не так із книгарнями, чи із системою збуту?

Відкриття тривало близько години і розпочалося з появою учнів Українського гуманітарного ліцею Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Чи не на них усі чекали, подумалося.

Вступне слово мав Богдан Євгенович Будний, директор видавництва. Він не лише привітав присутніх з початком нового навчального року, а й висловив жаль, що діти не читають. «Ось ви «Алісу» Керрола читали? А у якому перекладі? Російською? А  у нас же є чудовий переклад Валентина Корнієнка!» Не знаю, чи підуть ліцеїсти до книгарень по Корнієнковий геніальний переклад «Аліси», а ось книжками, які рекламував молодий перекладач Володимир Чернишенко, може й зацікавляться. Публіка жваво реагувала на вірші американського поета Шела Сільверстейна, у яких він вустами перекладача розповідав про те, що варто ходити до школи з горилою, щоб усі тебе поважали, дивитися ТБ (телебачення), щоб самому перетворитися на телевізор і колупатися в носі, щоб хробак, який там. Мовляв, мешкає, врешті відкусив вам руку. Окрім цих «шкідливих порад» перекладач показав глядачам два мультфільми за мотивами «богданівських» перекладаних книг - «Історія Трейсі Бікер» Джаклін Вілсон та «Рікі-Тікі-Таві» Редьярда Кіплінга.

Запам´яталися виступи Наталії Марченко, яка торкнулася болючих питань популяризації читання в Україні, та Яреми Гояна, який з дивовижною експресією та почуттям прочитав актуальний для гостей-ліцеїстів вірш «Мені тринадцятий минало».

Відвідання відкриття виставки й самої експозиції наштовхнуло на певні висновки. Однозначно, побачити «Свято книги» варто - організатори постаралися зробити все цікаво та динамічно. Тим більше, часу для цього вдосталь - експонуватимуться книжкові набутки видавництва «Богдан» до 17 вересня. Однак, лишається незрозумілим, чому видавництво, яке спромоглося самотужки заповнити своєю продукцією три виставкові зали (і досить якісно заповнити) ігнорує дві найбільші київські книжкові події, які відбуваються майже одночасно з виставкою в Музеї Літератури - «Медвін - Книжковий світ» та осінню ярмарку в Українському Домі.