Re: цензії

На сайті «Буквоїд» у своїй статті «Книжковий ринок України. Стратити не можна помилувати!» я прогнозував, що справжня криза для видавничої справи прийде у 2011 році. На жаль, мій прогноз справджується, хоча 2012 рік для галузі буде ще важчим.

Рік 2011 я охарактеризував би як скандально-показовий.

Кількість скандалів у галузі в 2011 році (а вони почалися з «вічного» скандалу з магазином «Сяйво», рейдерських захоплень приміщень типографій і видавництв, гучних скандалів з президентськими книгами і закінчилися масовими відмовами авторів (Шкляр, Герман, Капранови та ін.) від премій (як від реально присуджених, так і від тих, які ніхто не мав на меті присуджувати) може позмагатися хіба що з кількістю проведених в Україні книжкових виставок.

За кількістю організованих виставок ми «впереди планеты всей». У Росії, Німеччині, Франції Англії, Польщі всі знають лише одну (максимум дві) галузевих виставки. У нас на роль головної виставки країни претендує вже з десяток виставкових заходів. І, окрім усіх цих «національних», «міжнародних», «центральних» виставок, є повно регіональних і тематичних.

І за усіма цими скандалами й демонстрацією досягнень галузі якось зовсім непоміченими залишаються події, які надзвичайно потужно впливають на стан вітчизняного книжкового ринку. Ми дуже голосно і пафосно рятували «Сяйво», а в цей час тихо і спокійно зникає невідомо куди найбільша мережа в Україні «Книжковий супермаркет». Власники «КС», акуратно рятуючи свої гроші, «прощають» всім, кому винні, тим самим вимиваючи і без того невеликий оборотний капітал у видавців-постачальників і кредиторів.

Ми голосно і активно стараємося показати кращі видані книги на численних виставках, а в цей час бібліотеки тихо і спокійно «освоюють» бюджетні кошти, що буди виділені на поповнення бібліотечних фондів. Хоча, за останніми даними, у США книги поки що тримаються на двох китах: медіапідтримка і цільова (понад 40% обсягу в штуках) закупівля бібліотеками. Отже, багато видань, котрі ніколи не стали б рентабельними, таки видаються і продаються, здійснюється підтримка видавця і автора, які вкладають у книгу свій труд.

Можна навести ще багато прикладів, але висновок із цього всього такий, що за усіма невеличкими подіями ми перестали помічати і реагувати на значні для галузі зміни.

Наступний 2012 рік - рік виборів і єврофутболу, але аж ніяк не рік книги. Тому, на жаль, прогнози ще більш песимістичні.

З одного боку, ми бачимо розуміння нашого нового галузевого керівництва необхідності кардинальних змін, але немає механізму втілення цих змін. Кажуть, що в бюджеті заплановано «великі» кошти на розвиток книжкового ринку, але бюджет ще не ухвалено, а всі ми знаємо, що Мінфін - це окрема держава, яка сама вирішує, кому надавати фінансування, а кому відмовити, і «зламати» його позицію ніхто не може. А наш ринок, правду кажучи, мало кому цікавий, навіть у рік виборів. Це не газети і журнали, які можуть підтримати певного кандидата. Як суб´єкт економіки ми дрібні і особливо нікому не потрібні. Як суб´єкт політичної гри ми теж мало цікаві. Картина сумна, і не видно нічого, що могло б змінити ситуацію.

На тлі складного економічного стану галузі, яку підігрівають тривалі істерика й паніка (на мій погляд, інколи абсолютно безпричинні) про засилля і остаточну перемогу електронної книги над друкованою, можна прогнозувати, що у 2012 році реальний обсяг книжкового ринку буде стрімко падати.

Щоб вижити у складних умовах видавництва будуть скорочувати невиробничі статті витрат (зокрема на рекламу і «адміністративні» витрати), «ужимати» штати (уже зараз ми бачимо, що на виставкових стендах багато видавництв представляють виключно директор і головний бухгалтер), будуть піднімати відпускні ціни на книги (прогнозується збільшення на 20-25 %), тим самим ще більше заганяючи книгу в розряд «недешевого» задоволення. Найбільша проблема, яка може виникнути на книжковому ринку в 2012 році, полягає в тому, що навіть видані книги просто фізично не можна буде продати через відсутність точок реалізації виданої продукції.

Існує інформація, що кілька великих книготорговельних мереж з іноземними інвестиціями (а у нас їх аж три!) розглядають варіант закриття свого бізнесу в Україні. І як би видавці не ставилися до мереж і книгорозповсюджувачів, але якщо це відбудеться, то стане катастрофою для ринку.

Зараз прогнозують, що 20.12.2012 на нас чекає кінець світу, але дуже не хотілось би, щоб кінець книжкового ринку України наступив ще раніше.

Який проект був найбільш вдалим (невдалим)?

«Самміт-книга» цього року здійснила багато яскравих і цікавих проектів. Нашій компанії належить і найбільш резонансний у ЗМІ проект просування книги Саші Блоу «Організм» (ідея з автором Петром Лістерманом) і видання найбільшої книги в Україні (включення в книгу рекордів України «Книги 2012 побажань вболівальників збірної України на ЄВРО-2012») та ін. І все ж є проекти й акції, що змусили нас пошкодувати про те, що їхніми ініціаторами стали не ми.

Обираючи найкращий проект року, я орієнтувався на головний параметр: завдяки проекту автора мають впізнавати, а книга має стати бестселером 2011 року.

Виходячи з цих критеріїв, я орієнтувався на два різних і в той же час нерозривних, як береги однієї річки, проекти. Проект традиційного просування (зустрічі з читачами, реклама у ЗМІ, на телебаченні тощо) видавництвом «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» класика української літератури Ліни Костенко і несподіване сходження завдяки сучасним технологіям розкрутки (Інтернет, соціальні мережі тощо), нових молодих авторів - сестер Черніньких.

Ваш особистий вибір: книга-2011

Тут у мене, як у директора книготорговельної компанії, лише один критерій. Книгою року повинна називатися та книга, яка найкраще продається і користується найбільшим попитом на вітчизняному ринку. За тим ажіотажем, який ми відчули на собі, поставляючи книги в торговельні мережі, бібліотеки тощо, - вибір очевидний. Це книга Ліни Костенко «Записки українського самашедшего».