Продавці ж гукатимуть: «Дівчата й хлопці! Добирайте книжечки!». Читомо пропонує вам розібратися, що можна «добрати» в галузі поезії. Дещо з асортименту україномовних новинок.

Олена Гусейнова. Супергерої Львів: Видавництво Старого Лева. – 192 с.

Коли уперше дивишся на обкладинку і назву цієї книжки, не відразу й подумаєш, що йдеться саме про поезію. Але звикайте: поетичні видання тепер бувають дуже різні, й це добре. Так само багато хто погодиться – добре, що «Супергероїв» оформила знаменита група «Аґрафка».

Однак не варто забувати, що головне в поетичній книжці то все-таки поезія. Вірші Олени Гусейнової в «Супергероях» (як і завжди) підкреслено психологічні, а їхні емоції міцно-міцно закручені, як струни в роялі. Гусейнова належить до прихильників розповідного, сюжетного різновиду вільного вірша, тож не дивно, що ці верлібри складаються в одну більш-менш цілісну історію.

Пауль Целан. Злам подиху / упорядкування, переклад з німецької, післямова та ґлосарій Петра Рихла. – Чернівці: Книги – ХХІ. – 224 с.

Пауль Целан – рідкісний приклад вельми герметичного, орієнтованого далеко не на найширшу публіку поета, чия творчість, попри всі труднощі сприйняття, активно і дуже методично пропагується в Україні.

Не без іноземної підтримки, ясна річ, але це нічого не міняє. Чудово, що все більше вибагливих віршів німецькомовного уродженця Чернівців виходять в українських перекладах (цим разом їх зробив Петро Рихло, властиво, головний наш перекладач Целана).

До збірки ввійшли вісімдесят творів, написані в шістдесятих роках двадцятого століття. Целан –автор надійний, від нього завжди знаєш, чого чекати: густа образність, оригінальна метафорика, болісне естетство.

Маріанна Кіяновська і Мар’яна Савка. Листи з Литви / Листи зі Львова Львів: Видавництво Старого Лева. – 144 с.

Може, надто швидко, але ми повертаємось у наші дні та в Україну. Досить несподіване, хоча й заздалегідь анонсоване видання.

Протягом перебування відомої поетки Маріанни Кіяновської в Литві вона обмінювалася своєрідними віршованими листами на Facebook з іншою відомою поеткою, Мар’яною Савкою, яка, своєю чергою, перебувала у Львові.

Як видно із назви книжки, потім ці епістолярні поезії зібрали та видали. «Листи з Литви / Листи зі Львова» можуть викликати інтерес щонайменш як приклад не надто поширених натепер ігор на межі вірша й листа, ну, а ще, звичайно, багато кому буде цікаво, «чим дихають» дві добре знані сьогоднішні поетки.

Антологія молодої поезії США / упорядник Тараса Малкович. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА. – 280 с.

А ось «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» продовжує «бомбити» поетичними антологіями. Ви ж іще не забули антологію української поезії ХХ століття? Настала черга цікавого нішевого проекту, присвяченого актуальним молодим американським поетам.

Проект визрів в упорядника Тараса Малковича за матеріалами фулбрайтівського перебування в Нью-Йорку та відповідного дослідження американської поезії. До праці над перекладами він долучив, зокрема своїх колег – сучасних молодих українських поетів. Із більш відомих імен тут можна згадати Любов Якимчук і Андрія Любку.

Видавництво запевняє, що це перша в світі перекладна антологія молодої поезії Сполучених Штатів.

Сергій Жадан. Тамплієри Чернівці: Книги – ХХІ, Meridian Czernowitz. – 120 с.

Абсолютно зоряне станом на зараз поєднання: вірші Сергія Жадана плюс ілюстрації Олександра Ройтбурда, який днями додав собі скандальної слави подіями в одеській галереї.

Відповідний і розмах промоції – так, у Харкові презентація відбулася в Оперному театрі, неначе з лекгим іронічним натяком на статус «нової Ліни Костенко».

Як назва книжки продовжує міфологічно-містичну серію назв попередніх жаданівських видань, так і вміст «Тамплієрів» продовжує тенденції поетики Жадана останніх років. Виглядає, що тон у ній задають гострі й сентиментальні римовані майже-пісні, часто зав’язані на метафізичному осмисленні війни.

Клаус Анкерсен. Несподіваний збіг / переклад із данської Дениса Суворова.  –  Тернопіль: Крок, 2016. – 100 с.

Від мейнстриму – в хащі загадкових і незнаних авторів! У «кроківській» перекладній серії виходять вірші данського поета Клауса Анкерсона в українських перекладах Дениса Суворова.

Анкерсон особисто вже встиг побувати в Україні. Він був серед гостей львівського Форуму видавців 2013 року і встиг запам’ятатися досить ексцентричною манерою виконання своїх віршів.

А от із самими текстами українському читачеві досі ознайомитися не дуже випадало, навіть за допомогою пошуку в інтернеті. Що ж, скандинавська поезія тепер, може, й не надто швидкими темпами, але послідовно, регулярно з’являється в українських перекладах, і такому розширенню поетико-географічних горизонтів можна тільки радіти.

Гінтарас Граяускас. Апостол низьких частот / переклад з литовської Маріанни Кіяновської.  –  Тернопіль: Крок, 2016. – 110 с.

Іще одна новинка із серії поетичних перекладів видавництва «Крок». Литовського автора українською переклала згадувана вже тут Маріанна Кіяновська (чи не в той самий час, як писала на Facebook віршовані листи до Львова?).

То філософський, то наївний (хоча ще добре питання, наскільки можна протиставляти ці дві категорії), поет Гінтарас Граяускас іронізує й замислюється ніби в розслабленій, наповненій повітрям атмосфері, але при цьому зберігає особливу, чітку форму і ритміку.

Василь Лісовий. Під знаком омеги К.: Смолоскип, 2016. – 440 с.

«Смолоскип» знайомить із літературною творчістю одного з дисидентів і політв’язнів радянських часів Василем Лісовим. Постать Лісового далеко не найбільш відома з-поміж дисидентсько-шістдесятницького кола. І вірші далеко не завжди характерні для відповідного дискурсу.

Ці два чинники можуть привернути до книжки «Під знаком омеги» увагу ширшої публіки, ніж самі лише однозначні прихильники типової поезії дисидентів.

У віршах Лісового цікаве особливе міфологічне трактування природи та м’яка, але послідовна побудова самодостатнього художнього світу. Так само м’які й ліричні його краєвиди.

Вони часом видаються паралеллю до фігуративного і сентиментального пейзажу, який в історії мистецтва час від часу зазнає стилістичних трансформацій, наближається до актуальних тенденцій чи віддаляється від них, проте завжди зостається на часі.

Елла Євтушенко. lichtung.  –  Тернопіль: Крок, 2016. – 96 с.

А тепер – представниця наймолодшого покоління української поезії й при тому цілком собі сформована поетка на ім’я Елла Євтушенко. Її вірші спираються на добрячу школу, як літературну, так і світоглядну, загальнокультурну, філософську.

Так, це, певно ж, потішить тих, кому сучасна поезія видається надто «простою». Широкий діапазон «спецефектів», тем і контекстів Євтушенко вже «примагінтив» авторці декілька відзнак, серед яких і «смолоскипівська» премія.

До речі, в оформленні книжки «lichtung» використано роботи іншої яскравої поетки та ілюстраторки Юлії Стахівської.

Сааді Ширазі. Бустан Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2016. – 528 с.

У час загострення розбіжностей, непорозумінь і відвертих кривавих конфліктів між західним світом та ісламським простором аж ніяк не завадить почитати класичних письменників другої сторони, себто мусульманської культури, яка на хвилі войовничого азарту багато кому може видаватися примітивною чи неповноцінною.

Перський поет Сааді Ширазі писав у ХІІІ столітті (а як там, до речі, в нас були справи з поезією в ті славні часи?). Його «Бустан» («Плодовий сад») – збірка вишуканої, філософськи наснаженої любовної лірики, ґрунтованої на засадах суфізму. А український переклад виконав Микола Ільницький.

Велвел Чернін. Верлібри / переклад з івриту та їдишу Велвела Черніна. – К.: Кальварія, 2016. –128 с.

Продовжуючи тему східної традиції, варто згадати про сучасного єврейського поета, що пише івритом і їдишем – про Велвела Черніна. У «Кальварії» побачили світ його «Верлібри» в авторському перекладі, редагованому поетом Петром Коробчуком.

Поняття «авторський переклад на українську» у зв’язку з єврейським поетом, котрий живе в Ізраїлі, може дивувати хіба на перший погляд. Як і чимало репатріантів на «історичну батьківщину», Чернін має міцні родинні зв’язки з Україною, зокрема багато часу в дитинстві провів на Полтавщині.

Оформив книжку легендарний єврейський художник і дисидент Моше Гімейн (власне, Чернін у радянські часи теж брав активну участь у національному русі).

Володимир Патола. Грань К.: Смолоскип, 2016. – 192 с.

І, нарешті, те, без чого неможливо уявити сьогоднішній літературний процес, те, що стало серйозним сегментом полиць у книгарнях – патріотична поезія.

Володимир Патола – військовий, він служив на Сході, тож російсько-українській «гібридній» війні присвячено значну частину віршів. Але є тут і лірика, написана за інших обставин і з інших нагод.

Поезія проста, емоційно насичена та сповнена патріотичного пафосу. Це те, що навряд чи буде близько естетам, зате надихає і підтримує в буремні роки багатьох інших читачів.

Олег Коцарев