Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- В «Урбіно» видали безсмертну «Емму» Джейн ОстінКниги | Буквоїд
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Фашизм пройшов
Суспільство майбутнього в романі Ярослава Мельника будується за расовим принципом.
...Пригадується, колись давно в одіозного російського письмака Михайла Єлізарова була книжка про те, що фашизм усе-таки пройшов, але мовилося це в суто публіцистичному форматі, натомість у даному випадку йдеться про художню констатацію факту. Нехай навіть у формі антиутопії, в яку загорнуто роман «Маша, або Постфашизм» Ярослава Мельника (Л.: Видавництво Старого Лева).
Хай там як iз російськими зразками в публіцистиці, але наша художність наразі більш «телевізійного» зразка, нехай навіть це та сама альтернативна історія, де гратися вільно в будь-які класики. Ні, світ майбутнього, в якому живуть люди і нелюди у вигляді «сторів», почерпнутий у «Маші...», звичайно ж, із фантастичної літератури — там, де «морлоки» та інша ненаукова фантастика з «Машини часу» Герберта Уеллса. Але найкраще актуалізується цей самий світ — в очах читача, де вже троїться, мабуть, від аналогій — так би мовити, лише у кінематографічній картинці яких-небудь «Голодних ігор».
Отже, уявіть собі, нарешті, четверте тисячоліття, третю зону Четвертого сектора Євразійського штату Рейху. У такій суворій схемі журналіст газети з відповідною назвою «Голос Рейху» — це представник однієї раси, і в змучену фільмами-серіалами голову знову приходять думки про «Сурогатів» з «Інсургентом», хоча «Аеліти» — з її любов’ю до представниці дружнього марсіанського народу і заодно предтечі жанру — напевно, було б цілком достатньо. Ну, а прекрасна, м’яко кажучи, тваринка — дитя зовсім іншого світу не зовсім людського зразка. «З порога будинку я спостерігав за самками, — згадує герой-сім’янин початок свого кінця. — З’ясувавши щось між собою, вони розійшлись у різні боки. Молодша, більш струнка, з великими гарними грудьми, присіла біля паркану і рясно мочилася. Вони не мали жодного уявлення про сором. Молодшу звали Машею, ми купили її минулої осені в одного Ельзиного родича».
Отже, вона звалася... Втім, яка різниця, як сьогодні називати стосунки між футуристичними героями роману, якщо навіть в особистому житті сусіди за стінкою суцільний нацизм не насправжки, тобто за обопільною згодою. Хтось там гукає «дас іст фантастіш», а хтось відгукується «приб’ю, тварюко», і таке кіно майже щодня. І нехай собі хтось відстоює традиційний статус родини, але в сьогоднішньому світі її обриси вже не такі однозначні, не кажучи вже про літературні інсинуації. А якого кохання ви хотіли в суто аграрній країні?
Таким чином, навряд чи «Маша, або Постфашизм» — лише про расову дискримінацію в далекому майбутньому, де герой у суспільстві, збудованому за законами Гітлера і Ніцше, мусить тікати, немов у «Поле битви: Земля». Адже він, пояснимо, закохався у парію, істоту нижчої касти, зовсім не людину, а щось на зразок свійської тварини. Навіть гуманістичний принцип про те, що ми відповідаємо за тих, кого приручили, не рятує нашого героя, що йде в далекі гори від рідного племені людей. Крім того, не на скандальну «расову» користь свідчить сюжетна ситуація, яка іноді перехняблюється вже в бік упосліджених рабів, які вбивають і ґвалтують своїх колишніх господарів. Швидше за все, роман Ярослава Мельника змушує замислитися про день сьогоднішній, коли поняття «родини» аж ніяк не у всіх, як стверджують модні журнали, асоціюється зі шлюбом, дітонародженням і стандартним набором «тато, мама, щасливі діти і песик». Тобто іноді, вам підкажуть, вона може приймати форми «мама-тато», іноді «тато-тато», по тому вже «тато-тато-раб» і після прочитання деяких романів навіть «тато-лялька-корова».
Отже, наразі варто закликати до того, щоб ані російська публіцистика, ані модна журналістика вкупі з футурологічним кіно про постапокаліпсис не заповідала нам моду в сучасній літературі. Звісно, це важко — наче позбутися, як у Райкіна, впливу вулиці, коли довкола суцільні вулиці. Але якщо таки вдасться, тоді вже цей роман про любов до істот iз людським тілом, яких за людей не вважають, ми зможемо назвати першим після «Світу тварин» добровольця Марека у Гашека інтелектуальним трилером.
Коментарі
Останні події
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!
- 24.04.2024|09:57Видавництво Анетти Антоненко перевидасть «Пасажира» Патріка Сенекаля
- 23.04.2024|19:34Лауреаткою премії Drahomán Prize-2023 стала Катажина Котинська
- 23.04.2024|14:56Open call на участь у благодійній виставці “1000 ШЕДЕВРІВ, ЗНЯТИХ НА СМАРТФОН”
- 23.04.2024|10:59У Києві презентують роман Галини Лицур-Щадей «Вдома чекає Марко»
- 23.04.2024|09:20Стартував передпродаж на роман Артема Чеха «Пісня відкритого шляху»