Re: цензії

03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Каміння не мовчить: контур герменевтики
26.05.2025|Ігор Зіньчук
Прагнення волі
26.05.2025|Інна Ковальчук
Дорога з присмаком війни
23.05.2025|Ніна Бернадська
Голос ніжності та криці
23.05.2025|Людмила Таран, письменниця
Витривалість і віру маємо плекати в собі
15.05.2025|Ігор Чорний
Пірнути в добу романтизму
14.05.2025|Валентина Семеняк, письменниця
Міцний сплав зримої краси строф
07.05.2025|Оксана Лозова
Те, що «струною зачіпає за живе»
07.05.2025|Віктор Вербич
Збиткування над віршами: тандем поета й художниці
07.05.2025|Ігор Чорний
Життя на картку

Літературний дайджест

15.07.2014|11:53|Gazeta.ua.

На півмільйона макіївчан припадає чотири книгарні

— Після розпаду СРСР родина подивилася напершого президента Кравчука, перехрестилася тазмоталася доКанади.

А Славко — на Донбас. Він ніби приїхав працювати на металургійному комбінаті, та насправді — з мі­сією навернення жителів Донбасу до українства, — розповідає про героя свого роману "Бомжі Донбасу" письменник Олексій Чупа, 27 років. Автор живе в Макіївці на Донеччині, працює машиністом коксохімічного заводу. У столиці книжку представив 11 липня.

— Мої герої говорять українською. У тексті є фрагмент: "У якийсь момент мені здавалося, що на Донбасі українською розмовляємо тільки ми — страшенно мала кількість незрозумілих людей, четверо нещасних бездомних". Бомжі в книзі — інтелігентні. Раніше були звичайними чоловіками, з освітою, житлом. Один із них працював на заводі, поки той не збанкрутував. А зараз вони збирають хавку по смітниках. Разом і тримаються, бо такі інтелігентні.

Наприкінці роману пишете: "але України більше нема".

— Завжди прагну спровокувати читача. Якщо пишу "України нема", то хочу, щоб хтось спробував надавати мені по морді. Щоб довели, що це не так. Під час цієї зими й весни українці поводилися так, як мені хотілося — доводили, що Україна є. Та книгу написав 2012 року, коли все наше політичне життя нагадувало болото. У мене були скептичні настрої не тільки про українців на Донбасі. Вся Україна повільно котилася до сценарію Білорусі. Для мене сюрпризом стали протести. Думав, угоду про асоціацію проковтнуть, як і мовний закон перед тим.

Презентації моєї книжки на Донбасі зараз проводити ризиковано. У макіївських книгарнях є трохи Сергія Жадана, Ірен Роздобудько та Ірени Карпи. А магазинів не так багато — чотири книгарні на півмільйонне місто. Це по одній на 125 тисяч людей.

Ольга БОГАЧЕВСЬКА



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери