Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- В «Урбіно» видали безсмертну «Емму» Джейн ОстінКниги | Буквоїд
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Пригоди Марека в країні У
Польський детектив як індикатор українського літпроцесу.
Марек Краєвський — сучасний польський топ–детективіст. Першу книжку опублікував 1999–го у знаменному віці тридцяти трьох років. Роман «Смерть у Бреслау» сприйняли назагал прихильно, але й сторожко, адже автор не належав до цеху професійних літераторів. Три наступні роки викладач класичної філології Вроцлавського університету писав другий роман, і вихід детективу «Кінець світу у Бреслау» став тріумфальним: книжка здобулася на титул найкращого польського детективу 2003–го. Відтоді його новинки фігурують у списках тамтих бестселерів.
Нині Марек Краєвський є автором сімох романів. П’ять із них (включно з останнім — «Еринії», 2010) перекладено й видано українською. Першим у нас вийшов саме лавреатський твір: «Кінець світу у Бреслау» (К.: Факт, 2007). Через рік його книжки з‘являлися у столичному видавництві «Нора–Друк» та у львівській «Піраміді». Але український продюсер пана Марека — львівський філолог Анатолій Івченко — вирішив, що ці видавці геть не переймаються промоцією свого автора й заснував власне видавництво «Урбіно». Разом із незмінною перекладачкою Краєвського пані Боженою Антоняк.
У новопосталому видавництві книжки М.Краєвського одразу виграли, бодай візуально: європейський «пухкий» папір замість примітивної «газетки», класично округлений корінець, цілком модерне оформлення, виконане відомим літератором Іллею Стронґовським. Як це вплинуло на продажі, наразі не знаю (сподіваюся, таки успішно). Але над тим, чому в Україні ці детективи поки що не стали аншлаговими, варто замислитися.
Річ у тім, що книжки Краєвського виразно дисонують з усім тим, до чого призвичаєний український масовий читач. Візьмемо кращі зразки вітчизняного детективу — авторства Андрія Кокотюхи. Тут усе крутиться виключно навколо грошей: злочини умотивовані саме меркантильним інтересом. Інтереси персонажів не виходять за рамці щоденної побутової прагматики та життя за поняттями «здорового глузду». Але й це видається «інтелектуальною» прозою на тлі нескінченних серіалів, які з дня у день крутить нам російське телебачення. Годі уявити собі у цьому контексті такі згадування–поняття, як «Горацій», «Моцарт» чи «Ель Греко».
Інша річ — сучасний світовий детектив. Кого б ми не взяли — американця Паттерсона, іспанця Сафона чи поляка Краєвського — обов‘язково зіткнемося із сюжетно виправданими іменами культурного спадку. У Краєвського, наприклад, навіть рядові інспектори, що свого часу не закінчили гімназійного курсу, оперують латинськими афоризмами. Вони більш–менш обізнані з історією, традиціями і деякими давніми книгами. Фройд та Юнґ для них не глуха екзотика, а ключі для розгадки злочину. Та й самі розслідувані справи — не банальна «чорнуха», а психологічні перверзії з царини підсвідомості.
Але попри те, головні персонажі детективів Краєвського — зовсім не аморфні «інтелігенти» (хоч одного разу інспектора й названо «поліцейським–філологом»). «Якби я був таким м’якотілим, то не зміг би майже двадцять п’ять років відпрацювати в поліції», — каже герой–слідчий. І тут не важить, чи це німець Ебергард Мокк із вроцлавського циклу, а чи поляк Едвард Попельський з циклу львівського (саме так: дві останні книжки — «Голова Мінотавра» та «Еринії» — сюжетно гніздяться у довоєнному Львові). В суті справи, це один персонаж, у якому чимало від нарцисизму a la Пуаро: він любить шахи; не терпить спеки, бруду й смороду; не байдужий до дівчаток. Та ще більше, мабуть, тут від самого автора (якщо уважно роздивитися його портрети у рецензованих книжках): «Могутні груди… міцні руки… різка вдача… підозріливість мізантропа». Схоже, університетський викладач прожив у своїх романах повноцінне «інше» життя, сенс якого у фразі: «Ми, поліцейські, упорядковуємо світ».
У цій сентенції, до речі, й розгадка того, чому Краєвський пише детективи у стилі ретро. Бо — «майбутнє чітко визначалося минулим». Без знання історії культури годі передбачити прийдешнє — у тому числі й у перебігу звичайного кримінального слідства. Автор, як і його герой, упорядковує минувшину заради розуміння сьогодення. Усі романи Краєвського, дія котрих відбувається між двома світовими війнами, обов’язково закінчуються спільним знаменником у вигляді сучасної картинки–підсумку.
Це та широта і глибина погляду, яких зле бракує нинішній українській прозі (і не лише детективній). Американський літературознавець Гаролд Блум якось зазначив: «Сучасні автори не люблять чути, що їм доведеться змагатися із Шекспіром і Данте» (Гаролд Блум. Західний канон: книги на тлі епох. — К.: Факт, 2007). Марек Краєвський із тих, хто не боїться сперечатися із класиками. Останній його роман — «Еринії» — це, фактично, контрапункт до однієї з трагедій Есхіла; це парафраз самої античної естетики: вивернута навспак давньогрецька «теорія упізнавання».
Завдяки гарним перекладам п’яти книжок Марек Краєвський увійшов до сучасного вітчизняного літературного процесу. Тепер нашим авторам не вільно нехтувати досвідом цього талановитого поляка. Якщо вони й уникнуть змагатися з Шекспіром, то з Краєвським їм прийдеться рахуватися хоч–не–хоч. А внаслідок такої конкуренції наш читач напевне дістане більш якісний літературний товар.
Костянтин Родик
Коментарі
Останні події
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!
- 24.04.2024|09:57Видавництво Анетти Антоненко перевидасть «Пасажира» Патріка Сенекаля
- 23.04.2024|19:34Лауреаткою премії Drahomán Prize-2023 стала Катажина Котинська
- 23.04.2024|14:56Open call на участь у благодійній виставці “1000 ШЕДЕВРІВ, ЗНЯТИХ НА СМАРТФОН”
- 23.04.2024|10:59У Києві презентують роман Галини Лицур-Щадей «Вдома чекає Марко»
- 23.04.2024|09:20Стартував передпродаж на роман Артема Чеха «Пісня відкритого шляху»