Re: цензії
- 01.12.2024|Ігор ЗіньчукТомас Манн „Будденброки” – роман–сага про занепад однієї родини
- 20.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, яких вимагав світ
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
- 14.11.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоРозворушімо вулик
- 11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти«Але ми є! І Україні бути!»
- 11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУПобачило серце сучасніть через минуле
- 10.11.2024|Віктор ВербичСвіт, зітканий з непроминального світла
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Книгу про Львів писав, ходячи підворітнями, – Марек Краєвський
Як для письменника у мене склалася просто прекрасна ситуація – пишеш історичну повість, а місто, де відбуваються усі описані події, практично не змінилось відтоді.
Марека Краєвського називають не лише найкращим польським детективістом, але й письменником, який отримує найбільші гонорари від видавництв у Польщі. І це не дивно, адже з-під його пера вийшли детективи, які перекладено понад десятьма мовами і якими зачитуються тисячі людей в усьому світі. Прикметно, що Марек Краєвський пише детективи, які багато хто вважає інтелектуальними. Іншою їх особливістю є те, що події багатьох книг письменника притрушені історією – вони відбуваються у минулому сторіччі. Автор не обійшов увагою і Львова. Театром дій останньої книжки Краєвського «Голова Мінотавра» є саме наше місто у 30-х роках минулого сторіччя. І писав її автор частково теж у Львові, адже мешкав тут на запрошення мерії. Тепер він сподівається, що місцева влада гідно оцінить його вклад у промоцію Львова... Про це та інше Марек Краєвський розповів в інтерв’ю ZAXID.NET.
- Події вашого нового роману «Голова Мінотавра» відбуваються у Львові 1930-х років. А яким ви побачили сучасний Львів?
- У 2007 році восени мене запросили до Львова від імені мера, щоб тут на місці я все побачив і написав книжку. Але тоді я не зміг приїхати, бо напередодні у Кракові зламав руку. Натомість рік потому два тижні таки мешкав у Львові. Як для письменника у мене склалася просто прекрасна ситуація - пишеш історичну повість, а місто, де відбуваються всі описані події, практично не змінилось відтоді. Адже у Львові залишилися фактично ті ж вулиці, будинки, я можу все це побачити на власні очі, описати кожен будинок так, як хочу. Це дуже комфортна ситуація – коли можу описувати місто, яке бачу насправді. А загалом у Львові я вже втретє, місто мені дуже подобається.
- Львів для вас був цікавим ще й тим, що з-під Львова походить ваша мати?
- Так, вона мешкала недалеко від Мостиськ. А мій дідусь працював офіціантом у Львові. Щоправда, я його не пам’ятаю. Зате пам’ятаю дядька мами, якому й присвятив «Голову Мінотавра», адже саме від нього я чув прекрасні оповіді про Львів.
- Чи зверталися ви при написанні книги за порадами до місцевих фахівців?
- Писати «Голову Мінотавра» тут мені допомагали прекрасні історики, як от Ілько Лемко, який мене провадив Львовом і розповідав про різні цікаві місця, реалії життя давнього Львова, побут і уклад життя тамтешніх людей. Історики насправді мені дуже допомогли. Ілько Лемко, Петро Радковець, Юрій Винничук - це люди, які дуже люблять своє місто і мають багато інформації про нього, минуле й історію, без них ця книга була б набагато вбогішою.
- Подейкують, пригоди вашого героя-детектива у Львові матимуть продовження...
- Можливо, але, як і кожен детективіст, я умію тримати таємниці (сміється).
- Як ви вибираєте місця, де відбуватиметься та чи та дія вашого детективу? Зокрема, якщо говорити про Львів...
- Цікаве запитання. Коли я пишу, маю якісь уявлення про те, як і де має статися та чи та сцена моєї повісті. Книгу «Голова Мінотавра» писав, залишаючи подекуди порожні сторінки. Я зазначав собі, що ті чи ті речі треба уточнити чи то в Ілька Лемка, чи в Юрія Винничука... А коли приїжджав до Львова, розпитував – і тоді вже дописував. Крім того, перебуваючи тут, ще ходив містом з диктофоном і фотоапаратом, шукав різні цікаві місця. І бувало, люди дивилися на мене як на божевільного, який ходить по темних місцинах і провулках і чогось шукає. Іноді я бував навіть у таких підворіттях, що аж самому страшно було, здавалося, там справді є щось кримінальне.
- Як ви взагалі почали писати детективи?
- Раніше я просто любив їх читати. Аж допоки в одну з поїздок забув узяти хоча б якусь книжку. І в результаті записав на папір історію, яку виношував уже давно. З того все почалося.
- З ким ви співпрацюєте при написанні книги, щоб отримати інформацію про кримінальний світ, роботу поліцейських?
- У кримінальних колах знайомств, які б допомагали з інформацією, у мене нема. А взагалі – співпрацюю з одним поліцейським, який може підказати деякі речі.
- Раніше ви ще й викладали у Вроцлавському університеті, а останні роки, знаю, займаєтесь виключно письменницькою діяльністю. Письменництво стало для вас справжньою роботою?
- Я викладав у Вроцлавському університеті латинську граматику протягом п’ятнадцяти років і любив цю справу. Зараз мені дуже бракує роботи в університеті. Хоча варто сказати, що студенти не дуже мене любили, бо я був вимогливим викладачем. Маю таку підозру, що дехто полегшено зітхнув, що я звідти пішов. Але, з іншого боку, якщо в групі з двадцяти осіб я у двох людей бачив блиск в очах, то саме цього блиску мені тепер завжди бракуватиме.
Відтоді, як я не викладаю, не мушу усамітнюватися для того, щоб написати нову книгу, за межами Вроцлава. Тепер на написання одного детективу в мене йде півроку. Я пишу по п’ять годин щодня, починаючи з десятої ранку. Інколи, як і кожній людині, мені не хочеться цього робити, але намагаюсь себе дисциплінувати.
- Чи читаєте детективні історії конкурентів?
- Ні, зараз я взагалі практично не читаю детективів. Захоплююсь психологією, філософією, читаю книги з фізики, люблю світову літературу. Читаю твори і сучасних польських письменників, однак коментувати улюблених і тих, кого не люблю, не буду, бо це не коректно.
- Влада Вроцлава оцінила ваш вклад у промоцію цього міста, нині там діє туристичний маршрут шляхами вашого героя. Чи львівські можновладці за промоцію Львова у «Голові Мінотавра» якось пропонували вас відзначити?
- Так, Бюро промоції Вроцлава опрацювало туристичний маршрут шляхами мого героя комісара Ебергарда Мокка. Він складається з кількох трас, загалом це понад двогодинна екскурсія за мотивами роману. У Львові поки що мені ніякої винагороди за промоцію міста не пропонували, але я маю надію, що колись і тут з’явиться аналогічний маршрут для туристів, тільки вже шляхами комісара Попельського.
Довідка ZAXID.NET/index.php" target="_blank">ZAXID.NET
Марек Краєвський (нар. 1966 р.) – найвідоміший автор детекти вів у Польщі. За освітою – класичний філолог. Його дебютом у письменництві стала книга «Смерть у Бреслау» (1999 р.): перше видання в детективній серії про Ебергарда Мокка, події якої розвиваються у Вроцлаві у першій половині 20 ст. Наступними книгами у детективній серії стали «Кінець світу в Бреслау» (2003 р.), «Привиди в місті Бреслау» (2005 р.) та «Фортеця Бреслау» (2006 р.). Деякі частини детективного циклу було перекладено 11-ма мовами, зокрема англійською, іспанською, німецькою, французькою, італійською та івритом. У травні 2009 року світ побачила нова книга автора – «Голова Мінотавра».
Додаткові матеріали
- Марек Краєвський: «Мої, іноді драстичні й брутальні, книжки полюбляють читати жінки»
- Що доброго з Бреслау, або історичний детектив від Марека Краєвського
- Марек Краєвський. «Смерть у Бреслау»
Коментарі
Останні події
- 06.12.2024|18:41Вікторію Амеліну посмертно нагородили Спецвідзнакою Prix Voltaire
- 03.12.2024|09:25Дискурс радянського самовбивства
- 28.11.2024|14:49Видавництво Старого Лева спільно з Talents for Ukraine запускають серію подій "Читати. Говорити"
- 27.11.2024|12:11"Книгарня "Є" відновлює тури для письменників: дебютні авторки-фантастки вирушають у подорож Україною
- 21.11.2024|18:39Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
- 19.11.2024|10:42Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
- 19.11.2024|10:38Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
- 11.11.2024|19:2715 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
- 11.11.2024|19:20Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 11.11.2024|11:21“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева