
Re: цензії
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
- 26.05.2025|Ігор ЗіньчукПрагнення волі
- 26.05.2025|Інна КовальчукДорога з присмаком війни
Видавничі новинки
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
- Петро Панч. «Голубі ешелони»Проза | Буквоїд
- Олександр Клименко. "Метапрозорість"Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Книгу про Львів писав, ходячи підворітнями, – Марек Краєвський
Як для письменника у мене склалася просто прекрасна ситуація – пишеш історичну повість, а місто, де відбуваються усі описані події, практично не змінилось відтоді.
Марека Краєвського називають не лише найкращим польським детективістом, але й письменником, який отримує найбільші гонорари від видавництв у Польщі. І це не дивно, адже з-під його пера вийшли детективи, які перекладено понад десятьма мовами і якими зачитуються тисячі людей в усьому світі. Прикметно, що Марек Краєвський пише детективи, які багато хто вважає інтелектуальними. Іншою їх особливістю є те, що події багатьох книг письменника притрушені історією – вони відбуваються у минулому сторіччі. Автор не обійшов увагою і Львова. Театром дій останньої книжки Краєвського «Голова Мінотавра» є саме наше місто у 30-х роках минулого сторіччя. І писав її автор частково теж у Львові, адже мешкав тут на запрошення мерії. Тепер він сподівається, що місцева влада гідно оцінить його вклад у промоцію Львова... Про це та інше Марек Краєвський розповів в інтерв’ю ZAXID.NET.
- Події вашого нового роману «Голова Мінотавра» відбуваються у Львові 1930-х років. А яким ви побачили сучасний Львів?
- У 2007 році восени мене запросили до Львова від імені мера, щоб тут на місці я все побачив і написав книжку. Але тоді я не зміг приїхати, бо напередодні у Кракові зламав руку. Натомість рік потому два тижні таки мешкав у Львові. Як для письменника у мене склалася просто прекрасна ситуація - пишеш історичну повість, а місто, де відбуваються всі описані події, практично не змінилось відтоді. Адже у Львові залишилися фактично ті ж вулиці, будинки, я можу все це побачити на власні очі, описати кожен будинок так, як хочу. Це дуже комфортна ситуація – коли можу описувати місто, яке бачу насправді. А загалом у Львові я вже втретє, місто мені дуже подобається.
- Львів для вас був цікавим ще й тим, що з-під Львова походить ваша мати?
- Так, вона мешкала недалеко від Мостиськ. А мій дідусь працював офіціантом у Львові. Щоправда, я його не пам’ятаю. Зате пам’ятаю дядька мами, якому й присвятив «Голову Мінотавра», адже саме від нього я чув прекрасні оповіді про Львів.
- Чи зверталися ви при написанні книги за порадами до місцевих фахівців?
- Писати «Голову Мінотавра» тут мені допомагали прекрасні історики, як от Ілько Лемко, який мене провадив Львовом і розповідав про різні цікаві місця, реалії життя давнього Львова, побут і уклад життя тамтешніх людей. Історики насправді мені дуже допомогли. Ілько Лемко, Петро Радковець, Юрій Винничук - це люди, які дуже люблять своє місто і мають багато інформації про нього, минуле й історію, без них ця книга була б набагато вбогішою.
- Подейкують, пригоди вашого героя-детектива у Львові матимуть продовження...
- Можливо, але, як і кожен детективіст, я умію тримати таємниці (сміється).
- Як ви вибираєте місця, де відбуватиметься та чи та дія вашого детективу? Зокрема, якщо говорити про Львів...
- Цікаве запитання. Коли я пишу, маю якісь уявлення про те, як і де має статися та чи та сцена моєї повісті. Книгу «Голова Мінотавра» писав, залишаючи подекуди порожні сторінки. Я зазначав собі, що ті чи ті речі треба уточнити чи то в Ілька Лемка, чи в Юрія Винничука... А коли приїжджав до Львова, розпитував – і тоді вже дописував. Крім того, перебуваючи тут, ще ходив містом з диктофоном і фотоапаратом, шукав різні цікаві місця. І бувало, люди дивилися на мене як на божевільного, який ходить по темних місцинах і провулках і чогось шукає. Іноді я бував навіть у таких підворіттях, що аж самому страшно було, здавалося, там справді є щось кримінальне.
- Як ви взагалі почали писати детективи?
- Раніше я просто любив їх читати. Аж допоки в одну з поїздок забув узяти хоча б якусь книжку. І в результаті записав на папір історію, яку виношував уже давно. З того все почалося.
- З ким ви співпрацюєте при написанні книги, щоб отримати інформацію про кримінальний світ, роботу поліцейських?
- У кримінальних колах знайомств, які б допомагали з інформацією, у мене нема. А взагалі – співпрацюю з одним поліцейським, який може підказати деякі речі.
- Раніше ви ще й викладали у Вроцлавському університеті, а останні роки, знаю, займаєтесь виключно письменницькою діяльністю. Письменництво стало для вас справжньою роботою?
- Я викладав у Вроцлавському університеті латинську граматику протягом п’ятнадцяти років і любив цю справу. Зараз мені дуже бракує роботи в університеті. Хоча варто сказати, що студенти не дуже мене любили, бо я був вимогливим викладачем. Маю таку підозру, що дехто полегшено зітхнув, що я звідти пішов. Але, з іншого боку, якщо в групі з двадцяти осіб я у двох людей бачив блиск в очах, то саме цього блиску мені тепер завжди бракуватиме.
Відтоді, як я не викладаю, не мушу усамітнюватися для того, щоб написати нову книгу, за межами Вроцлава. Тепер на написання одного детективу в мене йде півроку. Я пишу по п’ять годин щодня, починаючи з десятої ранку. Інколи, як і кожній людині, мені не хочеться цього робити, але намагаюсь себе дисциплінувати.
- Чи читаєте детективні історії конкурентів?
- Ні, зараз я взагалі практично не читаю детективів. Захоплююсь психологією, філософією, читаю книги з фізики, люблю світову літературу. Читаю твори і сучасних польських письменників, однак коментувати улюблених і тих, кого не люблю, не буду, бо це не коректно.
- Влада Вроцлава оцінила ваш вклад у промоцію цього міста, нині там діє туристичний маршрут шляхами вашого героя. Чи львівські можновладці за промоцію Львова у «Голові Мінотавра» якось пропонували вас відзначити?
- Так, Бюро промоції Вроцлава опрацювало туристичний маршрут шляхами мого героя комісара Ебергарда Мокка. Він складається з кількох трас, загалом це понад двогодинна екскурсія за мотивами роману. У Львові поки що мені ніякої винагороди за промоцію міста не пропонували, але я маю надію, що колись і тут з’явиться аналогічний маршрут для туристів, тільки вже шляхами комісара Попельського.
Довідка ZAXID.NET/index.php" target="_blank">ZAXID.NET
Марек Краєвський (нар. 1966 р.) – найвідоміший автор детекти вів у Польщі. За освітою – класичний філолог. Його дебютом у письменництві стала книга «Смерть у Бреслау» (1999 р.): перше видання в детективній серії про Ебергарда Мокка, події якої розвиваються у Вроцлаві у першій половині 20 ст. Наступними книгами у детективній серії стали «Кінець світу в Бреслау» (2003 р.), «Привиди в місті Бреслау» (2005 р.) та «Фортеця Бреслау» (2006 р.). Деякі частини детективного циклу було перекладено 11-ма мовами, зокрема англійською, іспанською, німецькою, французькою, італійською та івритом. У травні 2009 року світ побачила нова книга автора – «Голова Мінотавра».
Додаткові матеріали
- Марек Краєвський: «Мої, іноді драстичні й брутальні, книжки полюбляють читати жінки»
- Що доброго з Бреслау, або історичний детектив від Марека Краєвського
- Марек Краєвський. «Смерть у Бреслау»
Коментарі
Останні події
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем
- 16.06.2025|23:44Під час «Книжкового двіжу» в Луцьку зібрали 267 892 гривень на FPV-дрони
- 16.06.2025|16:24«Основи» видадуть повну версію знаменитого інтерв’ю Сьюзен Зонтаґ для журналу Rolling Stone
- 12.06.2025|12:16«Видавництво Старого Лева» презентує фентезі від Володимира Аренєва «Музиканти. Четвертий дарунок»