Цей роман, що отримав Букерівську премію, має багато рівнів, і може задовольнити будь-які смаки – від «детективного» до «фантастичного». Адже як може бути інакше у сповіді героїні, сестри загиблої красуні, що отак просто, одного чудового дня звернула з мосту в прірву? Друга сюжетна лінія – це фантасмагорична історія Сліпий убивця, яку розповідає ще одна «непевна» оповідачка, а по-третє, маємо ще світську хроніку, що занурює нас у колорит епохи минулого та позаминулого століття в Канаді. Таким чином, вибудовується родинна історія, починаючи з прабатьків, засновників ґудзикової фабрики, до їх онучок і навіть правнучки.

 

Загадок у романі – високохудожньому інтелектуальному чтиві – не бракує, але насамперед не ясно, навіщо стара героїня пише свої спогади: невже заради свого очищення в очах наслідниці та отримання прощення з її боку? Воно й не дивно, якщо зважити, що розповідає колишня елегантна красуня, що нині перетворилася на цинічну стару. Крім того, не лишає у спокої доля сліпого вбивці та його німої коханки. «Вона має одну-єдину його світлину, чорно-білу. Дбайливо береже її, бо це ледь не все, що їй від нього лишилося. На знімку вона й цей чоловік разом на пікніку. На звороті написано «пікнік» — не його ім’я, не її, просто «пікнік». Вона знає імена — немає потреби їх записувати». У будь-якому разі, навіть незаписані, але переосмислені вчинки разом з подіями столітньої давності виростають на справжню епохальну сагу, в кінці якої ми починаємо розуміти, що насправді все було набагато страшніше, ніж нам розповідають.  

 

К.: КМ-Букс, 2017  

 

Автор цього містичного роман свого часу працював з Террі Пратчетом, великим магом містифікації, тож не дивно, що типова англійська історія в результаті витворилася на готичний трилер. На самому ж початку все розвивалася, наче у справжньому гостросюжетному бойовику, коли головний герой допоміг незнайомій жінці врятуватися від найманих вбивць, які гналися за нею. І від цього моменту оповідь несподівано перетворилася на урбаністичне фентезі, тобто романом, в якому живуть утікачки-наречені, ангели, що впали з небес просто в клоаку міста, і таємничі дівчата, які вміють відкривати будь-які двері.

 

Місто, у свою чергу, утворилося з нудного мегаполісу на чарівний багатошаровий світ. Так, наприклад, головний герой потрапляє до Нижнього Лондона – лабіринту кривулястих вуличок і провулків, каналізаційних ходів та занедбаних горищ. І перед нами розкривається справжній альтернативний світ, в якому ключі, які губляться протягом роману, виявляються відмичкою до раю, а вороги, які трапляються дорогою – Божою карою за гріхи. Але навіть повернувшись з цієї фантасмагорії до звичного офісного життя, головний герой не радіє зустрічі з буденною рутиною, а знову намагається втекти у чергову фантазію.

  

 

Починається цей міжнародний бестселер за не менш відомою у світовій практиці схемою розвитку сюжету. Нічний адміністратор елітного готелю з військовим минулим зустрічається – ні, не зі своїм минулим, як герой Нічного портьє Ліліан Кавані – а з тим, що неможливо забути. Бо хіба може бути траур по вбитій коханій, яка мариться у кожній дівчині, в минулому? Тож спілкування з одним з постійних клієнтів – а насправді злочинним генієм, повинним в убивстві коханої нашого героя – це вже місток у теперішнє, а то й у майбутнє.

 

Оборудки із нелегальною зброєю, наркотиками і відмиванням грошей – ось на чому варто зловити злодія, а вже помститися доведеться в другу чергу. Таким чином, перед нами шпигунська історія про готельного службовця, завербованого британською розвідкою, якому треба забути про свої почуття, згадавши, що він колишній солдат, якому доручено виконати свою роботу під прикриттям.  

 

Х.: Фолио, 2018  

 

Напружене дійство в обох романах цієї збірки не відпускає читача до самісінького фіналу. У першому з них герої шукають серійного вбивцю на прізвисько Кравець, одночасно проживаючи свої власні напружені життя, що додає гостросюжетній історії ще й виразно психологічного відтінку. Детектив з бойовиком час від часу переходять у соціальну драму, адже долі у всіх учасників кримінальної оповіді вкрай непрості. Аналітик Боб безнадійно закоханий в адвоката-красуню  Тамару, але службу при цьому добре знає – входить у контакт з кримінальним авторитетом Вольтером, знаходить місцеперебування організатора «фінансового майдану» і вираховує підручного вбивці. Чи варто казати, що зустріч із самим Демоном так само не забариться, адже оперативної вправності героям першого роману не позичати.

 

«- Стой, Сизый! Стой! Стрелять буду! - прокричал в сумерки. Макс знал, что выиграл. Дальше бежать Сизому было некуда. Тот стоял на краю крыши. Он медленно поднимал руки, по-прежнему стоя к Максу спиной, и того это насторожило. Чутьё оперативника подсказывало, что это ещё не конец. В резком повороте Сизый выстрелил, опередив Макса на долю секунды. Резкая боль в предплечье разошлась волной по всему телу и Макс зажмурился. Он не увидел, как Сизый зашатался и рухнул с крыши вниз. Голуби, примостившиеся под карнизом, сорвались следом, разлетаясь в разные стороны». У другому романі збірки друзі розкривають вбивство бізнесмена, знімають помилкове звинувачення з невинної жінки, у якій злочинці викрадають дочку, вимагаючи, щоб вона зізналася у вбивстві.  

 

Л.: Кальварія, 2017  

 

У цьому містичному романі триває боротьба головного героя… із самим собою, точніше, своїм двійником, що нагадує нещодавно екранізовану творчість Сергія Мінаєва (фільм Селфі з Костянтином Хабенським), а також його ж роман Р.А.Б. Містичний детектив, в якому двійник несподівано поєднався з нашим героєм, має психологічну основу терапевтичного зразка. Справа в тому, що той, другий, з’являється після того, коли  журналісту з глянцевого журналу доручають розшукати зниклого кумира, зірку цілого покоління, біля якого упадають цілі юрби віруючих. Він допомагає людям, до його слів дослухаються, він дає надію, просвітлює і зцілює самою лише присутністю.

 

Усе це нагадує будні біблійного пророка, іноді перетворюючись на справжню притчу, головна ідея якої – не створити собі кумира, дорогою вбивши у собі себе самого. Утім, як це завжди буває (і на це так само маємо кінематографічний приклад – фільм Остання спокуса Христа Мартіна Скорсезе) – благими намірами встелена дорога не лише до фіналу цього незвичайного роману, який, слід додати, зовсім не типовий для нашого «детективного» сьогодення. Хіба що шпигувати у ньому героєві доводиться за самим собою.