"Це слово значить крайню ступінь збудження, хвилювання, розгубленості, велику міру, каже Богдан Жолдак. - Розповідаю реальні історії, що сталися зі мною і моїми знайомим у 1960-1980-х. 
Герої — київські інтелігенти, яким часто доводилось мати справу з КДБ. Тоталітарні режими ненавидять жартівників. Їх відстрілюють першими. Гумор дозволяє не боятись, демістифікує владу. У найстрашніші часи анекдот давав правдиву картинку дійсності, за що анектодарі довго сиділи у таборах. В Україні зажди жартували. Слово гумор історично значить стан людини. Можна бути у поганому або хорошому гуморі".

"Слід зауважити, що Жолдакові покійні батьки - письменники і редактори. Як він каже, в юності вони були його найперші читачі, - розповідає літературний критик Вікторія Стах, - Щодо "Потрійного подвійника" та інших його міні-повістей про одіозних діячів історії - як от Сталін чи Гітлер, - то Жолдак у своїх творах подає варіанти їхнього існування ніби в паралельних вимірах, з граничним сарказмом висміюючи їхні образи й водночас зводячи нанівець сам факт їхнього існування. Адже за Жолдаковою версією в кожного диктатора є щонайменше кілька двійників. Брехливість і несамовитість того "збірного образу" така нестямна, що просто не може належати одній людині і бути реальною. Читач Жолдакових оповідань і міні-повістей має зробити висновок, що й самих тих диктаторів не існує, натомість є лише двійники вигаданих осіб. Насправді ж тирани - лише міф. Твори Богдана Жолдака спонукають людей розвінчувати міфи про тиранів і нелюдів, спонукають жартувати і вигадувати. Це найхарактерніші риси, що відрізняють людей від тварин і саме цих рис найдужче бояться істоти, які прагнуть вивищуватися над іншими".

Богдан Жолдак — київський письменник, режисер, кіносценарист. Викладає сценарну майстерність на кінофакультеті Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого. Останню книгу "Укри" 2015 року присвятив своєму студенту, який загинув АТО. Щоби служити, хлопець приписав собі 2 роки.