Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- В «Урбіно» видали безсмертну «Емму» Джейн ОстінКниги | Буквоїд
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
«Незручні» мемуари Валерія Шевчука
Гумор та інтонації письменника «тролять» канон.
Нещодавно у видавництві «Либідь» з’явилася друком чергова порція спогадів видатного українського письменника Валерія Шевчука «Ті, котрі поруч». Ця книжка входить до його мемуарного багатотомника «На березі часу».
«Ті, котрі поруч» — серія розповідей Шевчука про своїх сучасників. Як старших, так і молодших. Умовно кажучи, від Павла Тичини до Василя Голобородька. А ще там — і Борис Антоненко-Давидович, і Павло Загребельний, і цілий гурт шістдесятників (Дзюба, Світличний, Драч, Жиленко, Вінграновський), і молодші колеги.
Есеїстичні спогади виконано у значно простішій і стриманішій стилістиці, ніж Шевчукова проза, тож співмірного естетичного задоволення від них отримати важко. Проте в них є інші вартісні речі. Наприклад, методичність письменника у запам’ятовуванні та використанні в тексті всіляких характерних дрібниць. Декотрі — доволі пікантні, скажімо, розповідь Шевчука про те, як він цілувався з поеткою Іриною Жиленко в київському ботанічному саду. Інші значно психологічніші. Як-от історія про зустріч з Іваном Драчем на Хортиці на початку дев’яностих років. Драч тоді був надзвичайно популярний — як поет і один із лідерів Народного руху водночас, і, за словами Валерія Шевчука, його там постійно переслідували нескінченні прихильники та прихильниці, безперервно вимагаючи автографів. Зрештою, Шевчук не втримався й пожартував у тому сенсі, що як би не довелося Драчеві писати самі лиш автографи.
Такі подробиці можуть видатися дріб’язковими й необов’язковими. Але саме вони додають дуже переконливих і яскравих рисочок тому зображенню доби і її героїв, що його зробив Валерій Шевчук. Автор спогадів, звісно, не забуває й про сюжети серйозні, концептуальні, про характеристику творчості персонажів своєї книжки (в якій, очевидно, переважає критерій «тоталітарна — нетоталітарна»), про поворотні точки їхніх доль тощо.
Шевчук при цьому демонструє досить критичне й іронічне ставлення до своїх «підопічних», неабиякий ступінь відстороненості (і від них, і взагалі від «лісу людей»). Що можна зауважити вже з наведеного епізоду з Іваном Драчем. Почуття гумору й просто інтонації, вжиті письменником до сучасників, не завжди виглядають коректними, не завжди викликають симпатію до автора, проте не заперечиш, що вони роблять образи літературного процесу і літераторів тих років колоритнішими, опуклішими, зрештою, просто представляють скептичну точку зору, трохи «тролять» канон.
Забавним моментом книжки «Ті, котрі поруч» є те, що в багатьох епізодах Валерій Шевчук розповідає про інших передусім через призму їх ставлення до себе. А саме: хто написав яку рецензію про його творчість (із докладним цитуванням), допомагав чи заважав, приятелював чи ворогував. Що ж до згаданого цитування — воно якраз належить до сильних сторін видання: письменник наводить дуже багато зразків різноманітних листів, поезій (іноді цілі добірки), статей та інших документів.+
Загалом, спогади Шевчука — досить химерний і суперечливий, але яскравий текст, здатний додати чимало цікавих фактів і штрихів до розуміння літературного життя в Радянській Україні другої половини ХХ століття. Текст, характерний для шістдесятництва увагою до конфліктів самоінтерпретацій, заразом не дуже характерний для нього — відсутністю патетики та іронією, нерідко вельми ядучою. Це, зрештою, випадок тих самих «незручних» і «неправильних» мемуарів, без яких не обходиться жодна культурна епоха.
Коментарі
Останні події
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!
- 24.04.2024|09:57Видавництво Анетти Антоненко перевидасть «Пасажира» Патріка Сенекаля
- 23.04.2024|19:34Лауреаткою премії Drahomán Prize-2023 стала Катажина Котинська
- 23.04.2024|14:56Open call на участь у благодійній виставці “1000 ШЕДЕВРІВ, ЗНЯТИХ НА СМАРТФОН”
- 23.04.2024|10:59У Києві презентують роман Галини Лицур-Щадей «Вдома чекає Марко»
- 23.04.2024|09:20Стартував передпродаж на роман Артема Чеха «Пісня відкритого шляху»