Поки мами готують борщ, щоби додати барв до зимового столу, малюки можуть розглядати прекрасний віммельбух «Рік у лісі» Емілії Дзюбак і надихатися для своїх забавок із тематичними сенсорними підносами (трохи манки для снігу, маленькі іграшкові тваринки, залишки осінніх жолудів – і простір для уявних ігор готовий). На кожному розвороті – історія про новий місяць із життя тварин, тож інспірацій для таких забав вистачить на цілий рік.  

«Тихі віршики на зиму» Мар’яни Савки дадуть змогу дітям не лише попрактикуватися в милозвучності власної мови, а й запам’ятати незвичайні описи, щоби потім відшуковувати щось схоже під час власних прогулянок: «де горить горобина?», «чому сніг срібний?», «де сліди пані Зими?». Особлива поетичність цих віршів – у їхній виразності, адже як інакше можна описати буденну казку за вікном, під ногами, на деревах?  

Майже всі зимові прогулянки супроводжуються годуванням голодних птахів, а добра-добра книжка Олеся Ільченка «Зимова казка» розкаже дітлахам не лише про українську зиму, а й про далекий вирій, Африку й нечувані пташині пригоди.  

«Літачок-рятівничок» Наталі Вовк теж стане у пригоді любителям снігових пригод – і маленького, однак такого важливого, героїзму. Там невеликий літачок вирушить на порятунок хлопчика, боротиметься зі сніговою стихією і обов’язково переможе. Але як? І що буде далі? Пробачте, жодних спойлерів, дорослим теж мусить бути цікаво. 

 «Снігову королеву» Ганса Християна Андерсена варто перечитати з дітьми хоча б заради того, щоби перенестися у власне дитинство й, можливо, по-іншому побачити те, що здавалося цілковито зрозумілим чи геть незрозумілим тоді. Та й ілюстрацій Владислава Єрка у нашому дитинстві таки точно не було.  

«Хто зробить сніг» Мар’яни Прохасько й Тараса Прохаська – ще зовсім молода, зовсім сучасна, але класика. Трохи містична, однак закорінена у такий дивовижно зрозумілий нам побут, правда, родини кротів (ох, чого тільки вартують ці колготочки над ванною!). Якщо діти ще надто маленькі, щоби слухати казку цілком, їм однаково буде цікаво розглядати малюнки, впізнаючи щось із життя власної родини, називати предмети, рахувати й робити те, що так люблять робити малюки: просити подати їм саме ту булочку чи саме ту полуницю, що зображені на сторінках.  

А ось і дві з моїх улюблених 3D-книжок англійською – у першій, «The Mitten: A Classic Pop-Up Folktale», адаптації української казки «Рукавичка» (так, там вказано, де народилася ця казка – і це дуже гріє) світ оживає через об’ємні (й надзвичайно красиві!) ілюстрації, а друга, «The Snowman and the Snowdog» (Pop-Up Picture Book), перенесе читачів-глядачів у світ, який так полюбився багатьом через однойменний мультфільм.   До речі, віммельбухи вже заполонили український книжковий ринок, сподіваюся, на черзі – оці пречудові книжки з об’ємними малюнками. І не лише тому, що це гарно й цікаво; наприклад, моя майже трирічна донька витворює на їхніх сторінках цілі світи для своїх леґо-фігурок, і це, здається мені, теж цілковито прекрасно. 

Надійка Гербіш