У романі говорю про інстинкти. Це — сильна річ. Якщо ви їх зачіпаєте, можна увійти в душу людини. Більшість фанів моєї книжки — жінки. А казали, це чоловіча проза, і для неї треба мати міцну нервову систему.

Можливо, тому що роман про любов?

— Любов там незвична. Дія роману відбувається в майбутньому. Герой не розуміє, що його кохана — людина. В Європі наприкінці нашого століття перемогли нацисти. У 1940-х вони травили людей газом в Освенцимі, варили з них мило. Уявіть, як розвинулася їхня ідеологія за тисячу років. Четвертий рейх живе у системі брехні. Як зараз росіяни думають, що у нас — нацисти, так і там вважають, що стори — то тварини. Стори — людиноподібні істоти, які за століття у концтаборах розучилися розмовляти. Не розуміють, що таке краса, не мають відчуття сорому. Їх тримають у хлівах, використовують як прислугу, їдять. Нічого, що у них людське тіло. Головний герой закохався у Машу. Бив, а вона відповідала ніжними почуттями.

Чому нас можна переконати у всьому?

— Тому що людська психіка слабка. Не створена, щоб існувати у світі сучасних мас-медіа. Якщо використати певні технології обробки свідомості, вас можна у будь-чому переконати. Це винайшли ще в сталінські часи. Для цього треба повторювати одну й ту ж брехню кожен день простими фразами. Ідеолог нацизму Геббельс сказав: "Дайте мені засоби масової інформації на три місяці — я з будь-якого народу зроблю стадо баранів". Але які тоді були засоби масової інформації? Газети, радіо й кіно.

А Путін має телебачення.

— Так, і інтернет. Працюють професіонали. Вони вже обробили не тільки росіян, а й Захід. Живу у Франції. Місцеві зі мною вже словами Путіна спілкуються. Наприклад, їдеш у машині, слухаєш радіо — російський супутник мовить французькою. У вухах французів — російська пропаганда. А де українське радіо? Його навіть в Україні немає. Воно російською мовою говорить. Наша держава нічого не робить, щоб протистояти пропаганді. Є англомовний канал Russia Today — "Росія Сьогодні", який дивляться мільйони. Кремль на це викидає величезні кошти. Вкладіть ви, візьміть з інших сфер. Бо це — інформаційна війна, а вона не може йти без копійки. І цю пропаганду треба перемогти. Тим паче, що за нами — правда. Є така хибна ­ду­м­ка, що правда сама собі дорогу проб´є. Але це — не так. Треба використовувати ті самі пропагандистські засоби.

Тобто світ перетворюється на героїв вашої книжки?

— Так, у моїх героїв оброблена свідомість протягом тисячоліття. На щастя, є й інші люди в романі, які виступають за те, що стори — такі ж, як вони. Ті ж були відлучені від культури. Герой з Машею тікають у гори, він її починати вчити. "Вона стала людиною", — каже. "Ні, вона була нею. Просто їй не дали можливості розвинутися", — заперечують йому інші. Усе залежить від умов, в які нас ставлять. Ми — просто тіло. Мауглі — людина, яка виросла серед звірів — буде просто гавкати. А дайте його на Борщагівку — він виросте борщагівським. Дайте його в культурне середовище — він виросте іншим. Створіть, будь ласка, у Києві на Борщагівці культурне середовище. А там — жодного театру, бібліотека страшна у двох кімнатах, стільці зв´язані шнурками від черевиків, бо розвалюються.

Роман "Маша, або Постфашизм" Ярослава Мельника вийшов у львівському "Видавництві Старого Лева".

Олена ПАВЛОВА