Як спільна історія та галицькі міфи впливають на сприйняття творчості українських письменників у Австрії, дізнавалася DW.

"...Тільки не того Нойдорфа, що біля Дрогобича, як і не того, який недалеко від Самбора. Цей Нойдорф розташовувався зовсім близько від іншої швабської колонії - Бредтгайма, приблизно на середині шляху між Коломиєю та Станиславовом, які утворюють рівнобічний трикутник із Надвірною". Теплого літнього вечора Будинок літератури у Відні поринув в атмосферу Станиславова 1900-тих років. Українська письменниця Софія Андрухович презентувала свій роман "Фелікс Австрія", який на початку року вийшов у перекладі німецькою мовою під назвою "Der Papierjunge" ("Паперовий хлопчик") в австрійському видавництві Residenz Verlag.

Свій другий роман письменниця написала у 2014 році. Переклад німецькою особливо дорогий для неї. Адже цей твір - це спроба на основі історичних документів відтворити життя, побут та події у місті Івано-Франківську, яке у 1900 році називалося Станиславовом і перебувало у складі Австро-Угорської імперії.

Софія Андрухович працювала над романом протягом року, досліджуючи історичні монографії, спогади та краєзнавчі праці, читаючи твори Івана Франка, Ольги Кобилянської, Йозефа Рота, Стефана Цвейґа та поринаючи у номери газети Kurier Stanisławowski за 1900 рік. Саме з її рекламних оголошень, кримінальних хронік та інших публікацій письменниця взяла прототипи деяких героїв.

Переосмислення міфу

Австрійський літературний критик та перекладач Корнеліус Гелль під час модерації презентації розповів анекдот, який почув під час свого першого візиту до Львова у 2009 році. За його словами, на питання "Як справи?" тоді деякий час було популярно відповідати одним із трьох варіантів: "Як під росіянами", що означало не дуже добре, "Як під поляками", мовляв, "непогано", або "як під австрійцями", тобто дуже добре. "Цей міф не взявся нізвідки, - зазначила Софія Андрухович. - (…) Під Австро-Угорщиною дійсно було добре жити. Однак з часом цей міф став досить стилізованим. І люди взяли з нього те, що їм подобалося чути".

За словами авторки, у неї, як і в багатьох українців зараз, виникла потреба глибшого вивчення своєї історії, зокрема й історії рідного міста (письменниця родом з Івано-Франківська. -  Ред .), а з нею і переосмислення власної ідентичності. Їй хотілося глибше дослідити міф "добрих старих австрійських часів", можливо, підійти до нього трохи іронічно.

Інтерес австрійців до України

Австрійка Марія Вайссенбек, яка переклала роман "Фелікс Австрія" німецькою, вважає, що австрійське уявлення про спільну з Україною історію - часи Австро-Угорщини - дуже залежить від віку читача. "Покоління моїх батьків, яким близько 70-ти, ще дуже багато знає про цей час, моє покоління - вже значно менше. І чи покоління наших дітей ще буде цікавитися цим фактом - взагалі під питанням", - розмірковує вона у розмові з DW.

На думку перекладачки, інтерес до Галичини, її міфів, а разом з тим і до української літератури пояснюється нещодавніми подіями в Україні. Так, перша хвиля популярності та поява перекладів українських творів відбулася після 2004 року, а друга - після Євромайдану в 2014-му. Вона гадає, що міфічність сама по собі притягує, однак чимало молодих австрійців воліли би читати і про інші проблемні теми України: "Австрійський час Галичини таБуковини був "золотою ерою" в історії цих регіонів. Але чому б не писати про міжвоєнну або сучасну Україну?"

Переклади творів української літератури

Австрійське видавництво Haymon, яке розташовується в Іннсбруці, щодвароки організовує літературний фестиваль, однією із центральних тем якого є українська література. У ньому вже вийшли переклади творів Юрія Винничука, Марії Матіос, Андрія Куркова, Каті Бабкіної. Весною з´явився переклад роману Наталки Сняданко "Фрау Мюллер не налаштована платити більше", а на наступний рік видавництво готує до друку перевидання німецькою її дебютного роману "Колекція пристрастей". Окрім того, на черзі - переклади творів Олександра Ірванця та Олексія Чюпи.

"Українська література наслідує східноєвропейську наративну традицію. Для нас це означає - легкий тип розповіді, що характеризується різноманітністю та багатством емоцій", - коментує редакторка видавництва Доротеа Цанон. Саме тому Haymon постійно "тримає руку на пульсі" та слідкує за новинками в сучасній українській літературі, додає вона.

Лідія Акришора