Re: цензії

29.09.2026|Тетяна Дігай, Тернопіль
Діти сьогочасної війни
24.09.2026|Валентина Семеняк, письменниця
Чого навчає нова казка Юлії Перегуди?
23.09.2026|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя
Галузка сонетів та верліброві окрушини Оксани Тебешевської
Про мистецькі стилі, архітектурні і не дуже
16.09.2026|Валентина Семеняк, письменниця
Та, що літає без крил
15.09.2026|Вероніка Чекалюк, науковиця, кандидат наук із соціальних комунікацій
Самозбереження як мистецтво жити: ментальне здоров’я, спілкування і філософія довголіття Шигеакі Хінохари
12.09.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, PhD, психотерапевтка, письменниця
Коли казка знає про дитину більше, ніж вона вміє сказати словами
12.09.2026|Буквоїд
«Донька землі»: роман про кріпачку, чий біль перетворюється на пісню
09.09.2026|Тетяна Качак, м. Івано-Франківськ
Романи Дмитра Кешелі про вселенську і всеосяжну любов
07.09.2026|Анна-Віталія Палій
Ігор Павлюк: Між стражданнями і добром

Літературний дайджест

17.06.2016|09:12|Gazeta.ua.

"Отримав три в одному: пляшку коньяку, гонорар і премію"

39 есеїв зібрала книжка "Каміння і Сізіф" віце-президента Українського центру міжнародного ПЕН-клубу Миколи Рябчука, 63 роки.

— Мій Сізіф — не грецький, а той який був у Альбера Камю. Для мене — це символ безнадійної праці, що не дає жодного результату. Він котить цей камінь, але той падає вниз. Праця українського літератора і взагалі українська справа — певною мірою сізіфова, — пояснює назву книжки Микола Рябчук.

Письменника називають хрещеним батьком Юрія Андруховича, Олега Лишеги, Оксани Забужко, Володимира Діброви. У 1980-х Микола Рябчук працював у журналі "Всесвіт", де на свій страх і ризик друкував заборонених і молодих авторів.

— У молодості трудилися на радянську владу вантажниками, чим тільки можна було заробляли. Увечері збиралися й творили ні на що не схоже письменство в тодішній українській літературі. Ми не були дисидентами. Альтернатива у нас була така — або 15 років за антирадянську пропаганду та агітацію, що було цілком реально в ті роки, або така от внутрішня естетична еміграція. Збагнув, що в літературній критиці можна сказати те, чого не скажеш у публіцистиці повноправній і в літературі, — розповідає Рябчук.

— Відкрив для себе критику, навчаючись у московському Літінституті. Мене осяйнуло: чому не поєднати приємне з корисним? Стаття і гонорар. Почав друкуватися. Завдяки цьому отримав не тільки гроші, а ще й пляшку коньяку. В інституті була публіка, яка казала: "У вас там на Украине никакой литературы, никакого языка нет. Это вы все придумали". Я поспорив із ними на найдорожчий коньяк, що можу працювати і для російського ринку. Написав єдину в своєму житті рецензію на книжку російського автора. Це був Володимир Маканін і повість 1984 року "Где сходилось небо с холмами". Надрукував у журналі "Литературное обозрение". Отримав три в одному: пляшку коньяку, гонорар і премію за найкращу рецензію року.

"Каміння і Сізіф" вийшла в харківському видавництві "Акта". До збірки увійшли літературні есеї кінця 1990‑х. Микола Рябчук друкував їх у журналах "Всесвіт" і "Березіль", газетах "День" і "Літературна Україна", часописах "Сучасність" і "Критика".

На сайті видавництва книжку можна придбати за 119 грн. У столичній книгарні "Є" вона коштує 171 грн.

Ярослав КАРПЕЦЬ



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери