Мешканці Закарпаття по воді і підземними тунелями переправляють українські сигарети за кордон, аби заробити. Так звучить не анонс новинного випуску, а сюжет нової книжки «Карбід» українського поета та есеїста Андрія Любки. Автор дослідив і описав реальні схеми незаконного перевезення товарів через митницю у рідному для нього Закарпатті. На першій презентації роману в Празі він розповів Радіо Свобода, чому в його регіоні люди не сприймають контрабанду як злочин.

– Власне, це ментальна проблема, тому що ніхто не вважає (на Закарпатті – ред.) контрабанду чимось поганим. Контрабанда – це спосіб людей прожити, заробити якісь гроші. Закарпаття не має фабрик, не має робочих місць. І середньостатистичний закарпатець казав би, що він «крутиться», перевозить через кордон. І якщо ти робиш це кмітливо: вигадав дельтаплан, перелетів через кордон, – ти народний герой. Так, усі будуть сміятися, але, в принципі, усі розуміють: ти не зробив нікому зла. Тому в Закарпатті вважається, що контрабанда – це справа умілих людей, які можуть щось зробити. Але це стосується «низового рівня».

Контрабанда йшла дуже відкрито, каміонами, це організований бізнес, який зробили політики, «СБУшники» і митники

​​Проблема контрабанди в тому, що до цього вона йшла дуже відкрито, каміонами (вантажівками – ред.). І це вже не контрабанда, це організований бізнес, який зробили політики, «СБУшники» і митники. І там були мільярди. А те, що людина перевезла блок сигарет, і звідти щось назад привезла, і таким чином заробила 300 гривень – це ніби норма прожиття.

– А як такі достатньо «розмиті» поняття про законність вписуються в курс України на євроінтеграцію?

Методи правління і та вертикаль, яку збудував Балога, є середньовічними

​​– Ну, Закарпаття ніби найближче до Європейського союзу: чотири кордони з чотирма європейськими державами. Водночас, оці методи правління і та вертикаль, яку збудував Балога, є середньовічними. І це зовсім не сучасно, анахронічно. Закарпаття показує, якою буде ситуація, якщо Україна не буде розвиватись.

Те що, скажімо, сто тисяч людей отримали угорські паспорти і зараз є біпатріантами, – громадянами Угорщини, тобто Євросоюзу і водночас України, – це тривожний дзвіночок. Якщо держава і далі нічого не робитиме для власного розвитку і політики, і якщо далі триматимуть закритими кордони… Хто бачив відео перестрілки (в Мукачевому в липні – ред.), бачив, що і машини, на яких «Правий сектор» приїхав, і автівки, які збоку стоять – на іноземних номерах, зокрема, на чеських. І в Закарпатті 30% машин – на іноземній реєстрації, тому що вони дешевші.

Щоби розмитнити машину, треба мати грошей удвічі більше, ніж коштує машина. Це олігархи собі влаштували, щоб ми купували Daewoo Lanos, ЗАЗ, АвтоЗАЗ із українських заводів

​​Ми найбідніша країна після цієї інфляції зараз, і водночас, у Словаччині автомобілі втричі дешевші, ніж в Україні. Тому що наші політики встановили такі закони і митні правила: для того, щоби розмитнити машину, треба мати грошей удвічі більше, ніж коштує машина. Це олігархи собі влаштували, щоб ми купували Daewoo Lanos, ЗАЗ, АвтоЗАЗ із українських заводів.

Якщо Україна і далі висмоктуватиме соки зі свого найбіднішого населення – вони і далі братимуть угорські паспорти, купуватимуть машини за кордоном, перевозитимуть контрабанду, і ніхто не бачитиме в цьому негативу. Це зріз хвороби суспільства, яке уже задихалось під радянською за своєю суттю бюрократичною машиною – державним інститутом, який не допомагає, а на корені вбиває всі ініціативи.

​​
– Як щодо локальних змін, наскільки ефективний Геннадій Москаль у ролі голови Закарпатської обласної державної адміністрації?

Москаль, безумовно, дуже сильна фігура. Будь-хто інший, хто прийшов би, просто бюрократ – не впорався би

​​– Москаль, безумовно, дуже сильна фігура. Будь-хто інший, хто прийшов би, просто бюрократ – не впорався би. Москаль сильний, бо у нього є принципи. Він, можливо, не дуже приємний в особистому спілкуванні, він невихований, усі кажуть, що він поводиться як «мент», а в Україні це не позитивна характеристика. Але водночас, це людина з принципами: раніше всі регіонали домовлялись із Віктором Балогою, він їх купував і не було проблем. А це людина, яку не можна купити і з ним Балога не домовиться. Тому Москаль справді там може провести реформи і щось почистити.

Хвилює те, що він не має жодної програми. Москаль не бачить розвитку Закарпаття. Він це все закриє, це чудово, а що потім? На відміну від Саакашвілі, він не влаштовує інвестиційних форумів

​​Хвилює те, що він не має жодної програми. Його завдання – це якісь такі «ментівські» погляди, що він має закрити кордон. Але Москаль не бачить розвитку Закарпаття. Він це все закриє, це чудово, а що потім? На відміну від Саакашвілі, він не влаштовує інвестиційних форумів, не привозить дипломатів, не каже «тут ми відремонтуємо дорогу і зробимо центр». Він цього не бачить.

– Можливо це «пост-ефект» від керування Луганською обласною військово-цивільною адміністрацією, де він мав «нормалізувати» проблемний регіон?

– Закарпаття не треба «витягувати» – це один із найбагатших регіонів через те, що багато людей на заробітках за кордоном. Якщо проїдеш Закарпаттям і подивишся, які села, а потім проїдеш на Вінничину чи Харківщину, то ясно, що Закарпаття таки найбагатше. Водночас, воно залишається офіційно дотаційним, бо немає заводів і такого іншого.

Я думаю, це більше проблема того, що Москаль – людина старого покоління. Для того, щоби будувати нову країну, треба мати бачення і бути сучасним. Він класна людина і ефективний тому, що зараз у Закарпатті збереглись 90-і роки. Можливо так, як на Донбасі до того. Тобто, є удільні князьки, злочинний бізнес, який приносить мільйонні прибутки і утримує все на плаву. Тобто, як кризовий менеджер Москаль хороший, бо це людина з 90-х: «мент», який прийшов, усіх обматюкав, когось посадив. І теж часом незаконними методами діє, і це дає результат. Але це не людина 2010-х років, яка бачить майбутнє, яка знає мови, яка може домовлятись і знає методи отримання грошей від Європейського союзу. Він анахронічна людина, але у Закарпатті – на своєму місці.

– Останні роки часто лунала теза про особливість Донбасу, а чи можна говорити про особливість Закарпаття? Чи потребує регіон особливого підходу, на Вашу думку?

– Мені здається, що однією з цілей Революції гідності була децентралізація. І це слово, за яким люди майже нічого не розуміють, проте це якраз увага до всіх регіонів. Значною мірою Майдан був «антидонбасівською революцією»: ми були проти, щоб Україна стала, як великий «Донбас-заповідник». Скажімо, як житель Закарпаття я вважаю, що це унікальний регіон зі своєю специфікою. Але так само Волинь – це дуже унікальний регіон, який відрізняється від Галичини, Буковини, Поділля. До кожного має бути увага.

Не бачу жодних підстав для розмов про будь-які сепаратистські настрої чи можливі сценарії. Тобто, Балога цим маніпулює, але це мертвий сценарій

​​Але у нас чомусь вважається, що «специфіка» – це проблема, а насправді, це круто. Якщо розглядати це під кутом внутрішнього туризму, то це добре, що ми маємо Буковину, Закарпаття, Центральну Україну, Вінничину. Адже це різноманіття робить нас багатою і цікавою країною. І під цим кутом Закарпаття, безумовно, дуже унікальне.

Але я не бачу жодних підстав для розмов про будь-які сепаратистські настрої чи можливі сценарії. Тобто, Балога цим маніпулює, але це мертвий сценарій.

– Чи може культура стати тим інструментом, який об’єднуватиме і Закарпаття, і Донбас, і решту регіонів?

– Ні, культура не може об’єднати, безумовно, бо це лише одна з ланок державності і громадянства загалом. Мені здається, нашим завданням зараз є відкрити себе. Значною мірою, ті хто з Донбасу та Криму і проти України, в осяжному майбутньому не повернуться. Можливо, це й добре, бо з ними ми мали би інші проблеми, знову закрилися б на конфліктах.

Але ті люди, які в опитуваннях завжди виступають нейтральними, або які показують таку шизофренічну біполярність: і за євроінтеграцію, і за те, щоби мати хороші стосунки з Росією; або і за вступ до НАТО, і до Митного союзу, – от їм культура може відкрити багатство України.

Чому Донбас не любить Україну? Там виплекана «совєтська» свідомість, а радянська людина ненавидить усе інше. Тому українці для них – фольклорні персонажі, мова анекдотів, «хохли», «пляска» і таке інше. І культура може бути засобом презентації України як держави з давньою історичною культурою. Це може бути шалькою терезів, яка переважить у бік українського вибору, для тих, хто не визначився. Але я думаю, що те покоління, яке зараз живе на Донбасі і в Криму – це «пацієнти», яким уже нічого не допоможе. Тому нам треба нарешті зайнятися собою, а не тими.

– У контексті цього, якою має бути роль Міністерства культури?

Міністерство культури тепер виконує гумористичну роль, воно розважає нас

​​Міністерство культури тепер виконує гумористичну роль, воно розважає нас. Коли нудно – хтось у Твіттері щось напише, або вони якийсь новий список оголосять. Тобто це весело, але також є радянським усвідомленням культури як «розважалівки». Тому, якби Міністерство культи було реформованим і могло, наприклад, фінансувати фільми і було би якоюсь реальною поміччю – тоді воно мало би право на існування. І якби міністром культури була якась авторитетна людина, яка може зайти до міністра фінансів і сказати: «Нам на наступний рік треба більше на мільярд (фінансування – ред.), бо ми хочемо в Голівуді замовити фільм про Небесну cотню».

Ющенко, Кириленко, УНП, УРП «Собор» – ті патріоти, які просто імітували політичну боротьбу. Вони однаково винні за Майдан, за смерті, за війну. Вони шкідники зараз

​​Але коли на чолі відомства – оцей тип патріота, як Славік Кириленко, то це тип патріота-«лузера», який програв усе. Мені здається, що Ющенко, Кириленко, УНП (Українська народна партія – ред.), УРП «Собор» (Українська республіканська партія «Собор» – ред.) – ті патріоти, які просто імітували політичну боротьбу. Вони однаково винні за Майдан, за смерті, за війну. Тому що вони своєю неуспішністю, тим, що нічого не змогли зробити, убили і віру в українську ідею: мовляв, от є патріоти, які нічого не змогли зробити, то нащо ця вся Україна? Тому, вони шкідники зараз.

Замість такого Міністерства культури як зараз може бути комп’ютерна програма, яка розподіляє гроші. Я не бачу сенсу в існуванні відомства у цій подобі. А вони замість того, щоби написати якийсь притомний законопроект про те, як змінити цю систему, списки складають добрих і поганих людей – це треба розігнати.

Яна Полянська