У бабусиній господі – біда та й годі. Це я так кажу, але насправді там зовсім не біда, а все дуже навіть у порядку. Моя бабуся теж любить лад, ось тільки на гойдалці не гойдається, як ця книжкова.

Це до-о-овга книжка у віршах із малюнками, але, якщо ви стомилися абощо, можна читати по сторінці – це завжди окремий віршик про якогось із мешканців бабусиної господи. Господа – це такий двір, де порядкує/порається бабуся. Вона має таких тварин, як у нас, – наприклад, кота. Наш кіт мишей не ганяє, а тільки спить і їсть карасів у сметані, а цей навпаки. Ще є кури, яких мені іноді випадає погодувати, гуси, які на мене шиплять, качки та їжачки.

До речі, їжачки їдять хробачків, якщо ви не знали. Що з чим римується, те і їсть. Приміром, теля їсть зілля, кішка – мишку, лисиця – птицю, а їжачки – хробачків. Бо в усіх інших книжках, які я маю, їжачки чомусь люблять яблука-грибочки. Нічого подібного! Бачив я їжака, він яблуко не вгризе. А ось художниця таки намалювала їжачкові нанизані гриби. Кумедна.

До речі, художниця – Наталка Гайда – молодець, веселі малюнки дуже, кумедні. І прізвище в неї хороше – Гайда. В авторки не так, вона Міхаліцина, але я їй пробачаю, бо вона Катерина. Взагалі – серйозна тьотя, тато її поважає, бо вона перекладає серйозні книжки, які мені ще рано. Отак завжди…

А найбільше у книжці мені подобається зміст. В інших книжках це просто нудна остання сторінка з багатьма крапками, а тут це така гра, можна пальцем провести від лелек, наприклад, до кажана, а від кажана – до песика Бровка. Дуже цікаво.

Сподіваюся, авторка напише ще про дідусеву господу, бо в дідуся буває трактор, а в бабусі – ні.

Юрчик Чернишенко