
Re: цензії
- 30.03.2025|Ігор ЧорнийЛікарі й шарлатани
- 26.03.2025|Віталій КвіткаПісня завдовжки у чотири сотні сторінок
- 11.03.2025|Марина Куркач, літературна блогерка, м. КременчукЖінкам потрібна любов
- 05.03.2025|Тетяна Белімова"Називай мене Клас Баєр": книга, що вражає психологізмом та відвертістю
- 05.03.2025|Тетяна Качак, м. Івано-ФранківськСтефаник у художньому слові Оксани Тебешевської
- 22.02.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУЗоряний "Торф"
- 18.02.2025|Світлана Бреславська, Івано-ФранківськПро Віткація і не тільки. Слово перекладача
- 15.02.2025|Ігор ПавлюкХудожні листи Євгенії Юрченко з війни у Всесвіт
- 14.02.2025|Ігор ЗіньчукЗагублені в часі
- 05.02.2025|Ігор ЧорнийЯке обличчя у війни?
Видавничі новинки
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка». 7+Дитяча книга | Буквоїд
- Мистецтво творення іміджу.Книги | Дарина Грабова
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка»Дитяча книга | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Торф»Книги | Буквоїд
- Вийшла антологія української художньої прози «Наша Перша світова»Книги | Іванка Когутич
- Олександр Ковч. "Нотатки на полях"Поезія | Буквоїд
- У видавництві Vivat вийшов комікс про Степана БандеруКниги | Буквоїд
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
Кримінальне чтиво
Вбити за «Молодість»
Наталя Паняєва. «Вакансія на вбивцю»», К.:, Зелений Пес, 2007. – 298 с.
Жанр: детективна історія про опанування українськими митцями мистецтва вбивати
Очевидно, авторка цього роману добре знає теорію написання потенційного бестселера. В неписаних правилах значиться: якщо пишеш детектив, місце вбивства та спосіб убивства самі по собі повинні інтригувати. Згадайте хоча б «Код да Вінчі», майстерно сконструйований шедевр масової літератури третього тисячоліття: труп ученого на початку роману знаходять у Луврі. Або класичний уже детектив теоретика масової культури Умберто Еко «Ім’я троянди»: серія вбивств у віддаленому середньовічному монастирі. Перелік можна продовжити, та головне ви зрозуміли: на початку детективної історії потрібна заявка на загальну атмосферу.
Таким чином, Наталя Паняєва не помилилася, вигадуючи місце і час злочину для свого детективу «Вакансія на вбивцю»: дні проведення міжнародного кінофестивалю. І загалом їй вдається тримати навіть такого досвідченого споживача детективів, як ваш автор, у напрузі. Швидше, тут читач матиме справу не стільки з загадкою, скільки з інтригою: чи вдасться злочинцю уникнути кари. Такий собі Віталій Гаранджа, який, як ми вважаємо до останніх сторінок роману, задушив молоду дівчину, старанно замітає сліди. Ситуацію ускладнює фотограф-алкоголік Геннадій Калач, котрий, як він думає, випадково зняв убивцю на місці скоєння злочину і тепер шантажує його.
До чого в цій історії журналіст із біблійним іменем Авенір та колгоспним прізвищем дейкало, ми не знаємо і, мабуть, знати не хочемо: заявлений авторкою як головний герой-сищик, він постійно перебуває десь на околиці сюжету і справді заважає стежити за тим, як кільце довкола Гаранджі стискається і як він, борсаючись, мов пташка в сільцях, починає мимоволі сіяти довкола себе смерть. Чесне слово, без Авеніра Дейкала та його друга, майора міліції Миколи Дементія (це не подвійне ім’я, Дементій – прізвище) читати книжку набагато цікавіше. Авторка не відкрила Америки: негативні персонажі виписувати завжди простіше. Їх можна робити не такими пласкими, як Дементій, Авенір і його подруга Руся. Як ви зрозуміли, погані хлопці пані Паняєвій вдалися краще. Та й до розв’язки авторка підвела елегантно, хоча викриття справжнього убивці білявки Жанни вийшло недостатньо ефектним. Все б нічого, якби…
Помилка Наталя Панаєвої в тому, що для практичного втілення теорії написання потенційного бестселеру вона обрала не ту країну. Бо вбивство на Канському фестивалі – це класно та чіпляє. Маніяк, котрий хоче зірвати церемонію вручення «Оскарів» - вже подих перехоплює. Навіть під час «Берлінале» теоретично можна когось таємниче грохнути. Але вбивство в Києві, під час проведення кінофестивалю «Молодість», та ще й описування чвар, що виникають між акторами та продюсерами в українському кіно… «Я вас умоляю!» - так коментує подібні вигадки один мій добрий знайомий, український митець.
Справді, мені теж дуже хочеться, аби в середовищі українських митців відбувалися шекспірівські пристрасті, які могли б відобразитися в якому-небудь детективні, щось на кшталт «Реквієму» Олександри Марининої чи навмання взятого роману американки Джекі Колінз із серії про походеньки такої собі Лакі Сантанджело в нетрях Голівуду. Київський Будинок кіно за життєдайною енергетикою та творчою атмосферою нагадує хіба що Спілку письменників України. Єдина відмінність – у Будинку кіно справді проводять кінофестивалі та нагороджують стрічки, які за межами фестивалів пересічний глядач ніколи не побачить. Тому Будинок кіно і «Молодість» як місце для інтриг, м’яко кажучи, не канають. Ну а коли підлий продюсер Віталій Гаранджа спокушає актрису Жанну фразою: «Думаю, ви могли б отримати роль у моєму наступному фільмі», я, людина, трошки причетна до українського кіновиробництва, голосно сміюся. Правда, тут же поправляю себе: очевидно, Віталій – продюсер артхаусного короткометражного кіно, яке в Україні часом знімається для фестивальних потреб. Ну, тоді в Жанни зовсім нема амбіцій, раз її можна спокусити роллю в артхаусі, який мало хто побачить…
Словом, українські митці не вбивають. А якщо і вбивають, то не за таких обставин. Фестиваль «Молодість» - не надто знакова подія, аби під час нього могли коїтися злочини. Навіть якщо авторка пропонує читачам умовні декорації та бажані для неї обставини.
Оцінка **** (-)
Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:
* Жодної надії;
** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;
*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;
**** Хочеться краще, але загалом поживно;
***** Так тримати!
Значок (+) біля оцінки – Автор може краще.
Значок (-) біля оцінки – Аби не гірше.
Книжки з низької полиці. Введення в рубрику
Додаткові матеріали
- Привид бродить по музею
- Слюсар любить білі колготки
- Статеві збочення українського політикуму
- Італійська народна казка
- Кокотюха Андрій
Коментарі
Останні події
- 30.03.2025|10:014 квітня KBU Awards 2024 оголосить переможців у 5 номінаціях українського нонфіку
- 30.03.2025|09:50У «Видавництві 21» оголосили передпродаж нової книжки Артема Чапая
- 20.03.2025|10:47В Ужгороді представили книжку про відомого закарпатського ченця-василіянина Павла Мадяра
- 20.03.2025|10:25Новий фільм Франсуа Озона «З приходом осені» – у кіно з 27 березня
- 20.03.2025|10:21100 книжок, які допоможуть зрозуміти Україну
- 20.03.2025|10:19Чи є “Постпсихологічна автодидактика” Валерія Курінського актуальною у XXI ст. або Чому дослідник випередив свій час?
- 20.03.2025|10:06«Вівальді»: одна з двадцяти найкрасивіших книжок всіх часів відкриває нову серію для дітей та їхніх батьків від Видавництва «Основи»
- 13.03.2025|13:31У Vivat вийшла книжка про кримських журналістів-політвʼязнів
- 13.03.2025|13:27Оголошено короткий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize 2024 року
- 11.03.2025|11:35Любов, яка лікує: «Віктор і Філомена» — дитяча книга про інклюзію, прийняття та підтримку