Re: цензії

24.04.2025|Вероніка Чекалюк, науковець, кандидат наук із соціальних комунікацій
«До співу пташок» Олега Кришталя як наука одкровення
21.04.2025|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мови
Джерела мови російського тоталітаризму
18.04.2025|Ігор Зіньчук
Роман про бібліотеку, як джерело знань
18.04.2025|Валентина Семеняк, письменниця
За кожним рядком – безмежний світ думок і почуттів
12.04.2025|Андрій Содомора
І ритмів суголосся, й ран...
06.04.2025|Валентина Семеняк
Читаю «Фрактали» і… приміряю до себе
05.04.2025|Світлана Бреславська, Івано-Франківськ
«Ненаситність» Віткація
30.03.2025|Ігор Чорний
Лікарі й шарлатани
Пісня завдовжки у чотири сотні сторінок
11.03.2025|Марина Куркач, літературна блогерка, м. Кременчук
Жінкам потрібна любов
Головна\Авторська колонка\Театр Володимира Винниченка

Авторська колонка

28.08.2023|15:54|Ярослав Орос

Театр Володимира Винниченка

З часів Богдана Ступки й Анатолія Хостікоєва я уважно споглядаю за столичним (і не лише київським) вертепом.

 Колись покладав надії на Станіслава Мойсеєва. Зкурвився сей Мойсеєв, переїхавши з периферійного Ужгорода до Кийова. Колись мене з п. Станіславом познайомив був Богдан Жолдак. Уже покійний Бодік тоді працював у газеті «За київським часом». Тоді ми з Богданчиком і намагалися творити великі діла. Та – не повірите – Марія Матіос і нині відома Лариса Івшина  побились об заклад, хто з ним вийде заміж за Євгена Марчука...

Звісно, переміг Григорій Суркіс (читай: Медведчук) зі своїм баблом, і «Солодка Даруся» засмоктала театр Леся Курбаса. Що я там бачив, у сьому театрі, «Пригвождені» В. Винниченка. Гидота, безперечно, а не вистава! Видається мені, що з Винниченкових творів у Кийові найкраще зіграли [на малій сцені] в театрі Франка Богдан Бенюк і Євген Нищук.

Тоді на Українському радіо я вів авторську передачу «Четвертий універсал» і запросив був до розмови Станіслава Вишенського, аби розібратися: в чому суть, колись п’єсами В. Винниченка захоплювалася вся Европа, німці ба навіть зафільмували його «Чорну Пантеру», а ріднесенькі йому українці ні в дугу – рукоблудством захоплюються!

На що мені метр С. Вишенський відповів: «Українцям слід створити театр Володимира Винниченка, як се вже давно зробили англійці – створили театр В. Шекспіра».

Мо’ й так! Богдан Ступка й Анатолій Хостікоєв ворогували межи собою, а не творили вітчизняний театр. «Солодка Даруся» і Лариса Івшина, видається мені, вже відходять у минуле. Зате твори В. Винниченка настільки пропахлі чорноземом, як зруйноване дно Каховського водосховища. 

– От де, люде, наша слава,

   Слава України!

 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

24.04.2025|19:16
Ееро Балк – лауреат премії Drahomán Prize за 2024 рік
24.04.2025|18:51
Гостини у Германа Гессе з українськомовним двотомником поезії нобелівського лауреата
21.04.2025|21:30
“Матуся – домівка” — книжка, яка транслює послання любові, що має отримати кожна дитина
18.04.2025|12:57
Під час обстрілу Харкова була пошкоджена книгарня «КнигоЛенд»
14.04.2025|10:25
Помер Маріо Варгас Льоса
12.04.2025|09:00
IBBY оголосила Почесний список найкращих дитячих книжок 2025 року у категорії «IBBY: колекція книжок для молодих людей з інвалідностями»
06.04.2025|20:35
Збагнути «незбагненну незбагнеж»
05.04.2025|10:06
Юлія Чернінька презентує свій новий роман «Називай мене Клас Баєр»
05.04.2025|10:01
Чверть століття в літературі: Богдана Романцова розкаже в Луцьку про книги, що фіксують наш час
05.04.2025|09:56
Вистава «Ірод» за п’єсою Олександра Гавроша поєднала новаторство і традицію


Партнери