Головна\Авторська колонка\Книжки для розвитку особистості

Авторська колонка

Книжки для розвитку особистості

На формування особистості, звісно, впливає безліч різноманітних факторів. Тому тема, яку я пропоную порушити, провокаційна вже сама по собі. І все ж як апологет книжки наполягаю, що носії застиглих думок часто стають наймудрішим оточенням людини та можуть відігравати в її житті значно більшу роль, ніж вплив батьків, найближчих друзів, вчителів.

Не є відкриттям те, що різні історичні періоди та географічні ділянки народжують різні «привабливі пакети» впливової друкованої мудрості. Зрозуміло, вони можуть суттєво відрізнятися у різних історичних фігур – як за кількістю, так і за складом. Згадаймо, що тому самому Олександру Македонському було достатньо «Іліади» та Аристотеля поруч, а от Володимиру Набокову чи Йосипу Бродському – сотень авторів, прочитаних різними мовами, було замало.  Михайло Ломоносов сформувався як особистість під впливом Аристотеля, Цицерона, Цезаря, Сенеки, Плутарха, Гомера, Горація, Макіавеллі і ще багатьох інших авторів, яких його молодші однокласники ігнорували або кидали недочитаними. На формування внутрішнього світу Альбера Камю понад усе вплинули Шопенгауер, Ніцше, Достоєвський та Біблія. Марина Цвєтаєва прийняла світ через Пушкіна. Все інше, і зокрема, улюблений у дитинстві Жуковський, були на другому плані. Не кажучи вже про безліч авторів потім, так само, як у згаданого Бродського. Серйозними книгами, які вплинули на формування світогляду Джека Лондона, виявилися новели Вашингтона Ірвінга і пригоди Германа Мелвілла. Але згодом до головних вчителів Джек Лондон зараховував передусім такі імена як Кіплінг, Золя, Смолетт, Коллінз, Шоу, Спенсер та Дарвін. Карл Маркс почав з любові до Шекспіра і Гомера, а пізніше розширив коло вчителів до не однієї сотні. Один з найбільш впливових мислителів XX століття Альберт Швейцер, який був «не блискучим» учнем і особливо нудьгував на уроках літератури, почав виховувати себе за допомогою благородних лицарів Вальтера Скотта, але з часом не посоромився створити для себе ідола у вигляді Гете. Зігмунд Фрейд вважав головними книжками ілюстровану Біблію, Гете, Золя, Шекспіра, Данте, Софокла та Гейне.

Отже, навіть неозброєним оком помітно: спектр прочитаного може бути надзвичайно великим та різним. Тому говорити про формоутворюючий набір книг для ліплення самобутньої особи можна з відомою часткою умовності. Тим паче - справжня особистість завжди знаходиться в розвитку. Це означає, що кожному періоду життя відповідатимуть свої   книги, певні мікронабори, що складаються з декількох книг, декількох десятків або декількох сотень видань. При цьому правомірне й запитання: чи можна заповнити білу пляму якогось періоду життя? Наприклад, дитячого або юнацького. Про це можна довго говорити, але в межах короткого матеріалу немає сенсу відкривати таку складну дискусію. Тому, ведучи мову про нижче пропонований набір книг, згадаю: в ньому максимально збалансовані такі складові як періоди читання, склад та утилітарність книжок, художня якість літератури. Обмовлюся, що кожна з пропонованих книг може бути адекватно замінена або доповнена книгами, узятими з тієї ж смислової полиці. Для наочності в сучасному наборі надаються варіанти.     

І ще один штрих. Зрозуміло, ми не можемо судити про розвиток особистості суто із засвоєних нею книжок. Наприклад, той самий Альберт Швейцер так визначав ієрархію власних ідеалів: «Батько, Ісус, Бах, Гете». Цей логічний ряд багато що пояснює у формуванні світогляду мислителя, проте, як мінімум, відводить книгам вельми значуще місце. Але не менш важливо, що Альберт Швейцер вийшов з повноцінної сім´ї із здоровими традиціями і чіткими принципами. Тому, кажучи про розвиток особистості, більшу увагу я приділяю людям, у яких майже не було інших вихователів, окрім книг. Таких, як Джек Лондон або Михайло Ломоносов. Вони надають набагато більше можливостей судити про роль книжок в житті особистості.

Отже, пропоную на розгляд один із найкращих, на мій погляд, наборів книг для розвитку і вдосконалення особистості нинішнього століття. Це ті книги, які не залишать представника західної культури без роздумів про свою місію на землі, формуватимуть мотивацію особового зростання, стимулюють самовираження особи. Це той перелік, що складено з урахуванням вивчення книжкових уподобань щонайменше трьох сотень людей та врахування еволюційності філософської думки. Наприклад, замість Фрейда обрано Фромма, який суттєво розвинув психологічні концепції патріарха психоаналізу та його учнів - Юнга, Адлера, Ранка. Замість Бердяєва та Маркузе обрано більш сучасного Ролло Мея. Між Сартром, Камю та Швейцером, які певним чином конкурують, обрано останнього. Художніх книжок майже половина, але всі вони містять яскраво висловлені філософські концепції авторів. Всі книжки розставлені згідно з ієрархією поступовості їх сприйняття. 

1. Ганс Християн Андерсен. «Бридке каченя»;

2. Біблія;

3. Вільям Шекспір. «Король лір» / Віктор Гюго. «Знедолені»;

4. Іван Єфремов «Таїс Афінська»;

5. Джек Лондон. «Мартін Іден» / Маргарет Мітчелл. «Унесені вітром»;

6. Олександр Пушкін «Євгеній Онєгін»;

7. Стефан Цвейг. «Новели» / Лев Толстой. «Анна Кареніна»;

8. Михайло Булгаков «Собаче серце»;

9. Дейл Карнегі. «Як перестати турбуватися і почати жити»;

10. Гай Саллюстій. «Дванадцять цезарів»;

11. Федір Достоєвський. «Злочин і покарання»;

12. Іоганн Вольфганг Гете. «Фауст»;

13. Вил Дюрант. «Цезар і Христос» (перший том «Історії цивілізації»);

14. Еріх Фромм. «Людина для себе», «Втеча від свободи», «Чоловік і жінка»;

15. Ролло Мей. «Парадокси любові і сексу»;

16. Філософські праці Альберта Швейцера - «Містика апостола Павла», «Життя та думки»;

17. Філософські праці Фрідріха Ніцше - «По той бік добра і зла», «Воля до влади»;

18. Гюстав Лебон. «Психологія народів і мас»;

19. Марк Аврелій. «Наодинці з собою»;

20. Філософські праці Ошо про любов.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга
Книги від Bookzone

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери