Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Стюарт Тертон. "Сім смертей Евелін Гардкасл"Книги | Буквоїд
- Ліндсі Паверс. "Як не зіпсувати життя своїм дітям. Посібник з виховання без стресу та нарікань"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Ірина Грабовська. "Зірки і кістки"Фантастика | Буквоїд
- Деніел Ґоулман. "Емоційний інтелект"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Євгенія Бабенко. "Усі мої тривожні дзвіночки"Книги | Буквоїд
- Віктор Домонтович. "Доктор Серафікус"Книги | Буквоїд
- "Змієві вали. Антологія української фантастики ХІХ-ХХІ століть"Проза | Буквоїд
- Євгенія Подобна. "Її вина. 25 історій про сміливість, силу і любов"Книги | Буквоїд
- Павло "Паштет" Белянський. "Битись не можна відступити"Проза | Буквоїд
- В «Урбіно» видали безсмертну «Емму» Джейн ОстінКниги | Буквоїд
Авторська колонка
Захоплююча гра з пам’яттю
Переважно, сценарій такий. Пишеться книжка. Публікується. Рано чи пізно - екранізується. Дюма з «Трьома мушкетерами», Джоан Роулінг з «Гаррі Поттер», Брати Стругацькіє з «Залюдненим островом», Роберт Баклі з «Тут курять» І щоразу напередодні прем’єри питання - чи виправдає фільм сподівання прискіпливого читача?
Рідше трапляється реверсний сценарій. Знімається фільм чи серія передач, пишеться книжка. Перший том «Намєдні. 1960-ті роки» авторства Леоніда Парфьонова – це рідкий випадок, коли не мучишся питанням, що краще, документалка чи книжка. І те й інше – відмінної якості.
«Намєдні» з девізом «без цього нас важко уявити і ще складніше зрозуміти» - це гра з пам’яттю. Пам’яттю про «совок», риси якого ми зі змінним успіхом вичавлюємо з себе з часу краху СРСР. Чим небезпечна ця гра? І чому в неї хочеться грати?
«Намєдні», очевидно, є імперським інтелектуальним продуктом авторства людини, яка, на рідкість для росіян, не є апологетом ідеї імперськості (навіть попри те, що Парфьонов зняв цикл історичних передач «Російська Імперія»). Парфьонов – радше систематизатор пам’яті, картяр у грі під назвою «ностальгія» з крапленою колодою карт, кожна з яких – козир.
Імперськість «Намєдні» очевидна. Історія СССР крізь призму історії його артефактів розглядається як єдиний суспільний конструкт, єдина сім’я народів, і за досягненнями усього народу (перший Запорожець, політ в космос, рекорди на Олімпійських Іграх) не проглядаються окремі республіки і етноси.
Пастка «Намєдні», як і будь-якого гарного старого фільму, від бертолуччівського «ХХ століття» до гайдаєвського «Іван Васильович змінює професію», у свідомому заглибленні читача в минуле. У цьому минулому легко, яскраво, і ностальгійно.
Але Парфьонов не був би тим, ким він є, як би не піддав сумніву ностальгію за «совком». «Намєдні» містять велику кількість застережень проти «захоплення» (по-русски «очарования») «совком». Зображена і тильна сторона 60-их років, знання про яку циркулювали на рівні чуток і настроїв. Втеча розвідників за кордон, викрадення пасажирського літака до Туреччини, перші політичні протести в СРСР, кривавий розстріл демонстрації робітників в Новочеркаську, самогубство автора пісні, що позначала безтурботність хрущовської відлиги «А я иду, шагаю по Москве» з однойменного фільму.
Сьогодні «Намєдні» – на другому місці в рейтингу продажів мережі «КС». Здавалося б, книжку купуватимуть люди старшого віку, які свого часу пережили ті роки. Однак, серед моїх знайомих, що купили Парфьонова, - переважно читачі до 30 років.
Чи варто купувати «Намєдні», оскільки: а) це є продукт російської індустрії книгодрукування; б) це продукт, ідеологічно корінням сягає совка. Таки варто. І підтримка українського книговидавця тут ні до чого. Хоча, припускаю, багато хто буде не згоден.
Залишаючись прихильником українського, припускаю, що через такі книжки як «Намєдні», варто вчитися сильним сторонам російського книговидання. Ба більше - рецепти священної боротьби проти «совка» саме в цьому випадку не спрацьовують. Тут працюють зворотні механізми. Адже «совок» може прийти і легко взяти…. своєю якістю. Так сталося з «Намєдні». «Совок» традиційно асоціюється з неякісним, одноманітним, жлобським і монументальним. Отож, всі ці роки, починаючи з самвидаву 70-их і закінчуючи розмазуванням по стінці «совкових» (чи то совєцьких) наративів анархістськими текстами двохтисячників, письменники займалися відторгненням, подоланням, запереченням «совка». І це були очевидні речі. З появою «Намєдні» життя стає складнішим.
Коментарі
Останні події
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!