
Re: цензії
- 03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро«Був на рідній землі…»
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
- 01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиОдухотворений мегавулкан мезозойської ери
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
- 25.08.2025|Ігор ЗіньчукПравди мало не буває
- 18.08.2025|Володимир Гладишев«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
- 12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПолтавська хоку-центричність
- 07.08.2025|Ігор ЧорнийРоки минають за роками…
- 06.08.2025|Ярослав ПоліщукСнити про щастя
- 06.08.2025|Валентина Семеняк, письменницяЧас читати Ганзенка
Видавничі новинки
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
Авторська колонка
Захоплююча гра з пам’яттю
Переважно, сценарій такий. Пишеться книжка. Публікується. Рано чи пізно - екранізується. Дюма з «Трьома мушкетерами», Джоан Роулінг з «Гаррі Поттер», Брати Стругацькіє з «Залюдненим островом», Роберт Баклі з «Тут курять» І щоразу напередодні прем’єри питання - чи виправдає фільм сподівання прискіпливого читача?
Рідше трапляється реверсний сценарій. Знімається фільм чи серія передач, пишеться книжка. Перший том «Намєдні. 1960-ті роки» авторства Леоніда Парфьонова – це рідкий випадок, коли не мучишся питанням, що краще, документалка чи книжка. І те й інше – відмінної якості.
«Намєдні» з девізом «без цього нас важко уявити і ще складніше зрозуміти» - це гра з пам’яттю. Пам’яттю про «совок», риси якого ми зі змінним успіхом вичавлюємо з себе з часу краху СРСР. Чим небезпечна ця гра? І чому в неї хочеться грати?
«Намєдні», очевидно, є імперським інтелектуальним продуктом авторства людини, яка, на рідкість для росіян, не є апологетом ідеї імперськості (навіть попри те, що Парфьонов зняв цикл історичних передач «Російська Імперія»). Парфьонов – радше систематизатор пам’яті, картяр у грі під назвою «ностальгія» з крапленою колодою карт, кожна з яких – козир.
Імперськість «Намєдні» очевидна. Історія СССР крізь призму історії його артефактів розглядається як єдиний суспільний конструкт, єдина сім’я народів, і за досягненнями усього народу (перший Запорожець, політ в космос, рекорди на Олімпійських Іграх) не проглядаються окремі республіки і етноси.
Пастка «Намєдні», як і будь-якого гарного старого фільму, від бертолуччівського «ХХ століття» до гайдаєвського «Іван Васильович змінює професію», у свідомому заглибленні читача в минуле. У цьому минулому легко, яскраво, і ностальгійно.
Але Парфьонов не був би тим, ким він є, як би не піддав сумніву ностальгію за «совком». «Намєдні» містять велику кількість застережень проти «захоплення» (по-русски «очарования») «совком». Зображена і тильна сторона 60-их років, знання про яку циркулювали на рівні чуток і настроїв. Втеча розвідників за кордон, викрадення пасажирського літака до Туреччини, перші політичні протести в СРСР, кривавий розстріл демонстрації робітників в Новочеркаську, самогубство автора пісні, що позначала безтурботність хрущовської відлиги «А я иду, шагаю по Москве» з однойменного фільму.
Сьогодні «Намєдні» – на другому місці в рейтингу продажів мережі «КС». Здавалося б, книжку купуватимуть люди старшого віку, які свого часу пережили ті роки. Однак, серед моїх знайомих, що купили Парфьонова, - переважно читачі до 30 років.
Чи варто купувати «Намєдні», оскільки: а) це є продукт російської індустрії книгодрукування; б) це продукт, ідеологічно корінням сягає совка. Таки варто. І підтримка українського книговидавця тут ні до чого. Хоча, припускаю, багато хто буде не згоден.
Залишаючись прихильником українського, припускаю, що через такі книжки як «Намєдні», варто вчитися сильним сторонам російського книговидання. Ба більше - рецепти священної боротьби проти «совка» саме в цьому випадку не спрацьовують. Тут працюють зворотні механізми. Адже «совок» може прийти і легко взяти…. своєю якістю. Так сталося з «Намєдні». «Совок» традиційно асоціюється з неякісним, одноманітним, жлобським і монументальним. Отож, всі ці роки, починаючи з самвидаву 70-их і закінчуючи розмазуванням по стінці «совкових» (чи то совєцьких) наративів анархістськими текстами двохтисячників, письменники займалися відторгненням, подоланням, запереченням «совка». І це були очевидні речі. З появою «Намєдні» життя стає складнішим.
Коментарі
Останні події
- 08.09.2025|19:3211 вересня стане відомим імʼя лауреата Премії імені Василя Стуса 2025 року
- 08.09.2025|19:29Фестиваль TRANSLATORIUM оголосив повну програму подій у 2025 році
- 08.09.2025|19:16В Україні з’явилася нова культурна аґенція “Терени”
- 03.09.2025|11:59Український ПЕН оголошує конкурс на здобуття Премії Шевельова за 2025 р
- 03.09.2025|11:53У Луцьку — прем’єра вистави «Хованка» за п’єсою іспанського драматурга
- 03.09.2025|11:49Літагенція OVO офіційно представлятиме Україну на Світовому чемпіонаті з поетичного слему
- 02.09.2025|19:05«Пам’ять дисгармонійна» у «Приватній колекції»
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025
- 25.08.2025|17:49У Чернівцях відбудуться XVІ Міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz
- 25.08.2025|17:39Єдиний з України: підручник з хімії потрапив до фіналу європейської премії BELMA 2025