
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
Авторська колонка
Перші перед смертю
Напевно, найцікавіше місце, де я коли-небудь виступав. Але перед тим невеличкий відступ.
Харків знаходиться в напруженні і в суворому передгроззі, яке ось-ось вивільнить Бога війни, що прокрадається вздовж сірих, післязимових стін. Наш невеличкий Євромайдан розганяють і б’ють сепаратисти. У той час, як організатори ховаються кущами, в телевізорі одні брехуни змінюють інших, а країна і далі котиться в горнило громадянської, а потім і війни з РФ. І це – дивний час темних лордів, зрадників, відважних воїнів і святих, хоча останні зазвичай гинуть першими.
З боку літературного музею кинули заклик поїхати на кордон і почитати вірші для захисників нашої вітчизни. Оскільки в частину нас не пускали, то вирішили почитати вірші в лісі, де були дислоковані наші військові. Організатором усього виступила Українська Автокефальна Православна Церква. Дивно було знаходитись у товаристві лише дівчат, і ми, сидячи в прохолодній церкві, чекали, чекали чогось особливого, чогось незвичайного, і от він з’явився.
Іван Іванович був високого зросту, трохи з сивиною, в шкіряній куртці з англійським акцентом і приємною усмішкою. Прибув він на величезному джипі «Toyota» з водієм чи то охоронцем. І ми вирушили: за вікном пролітали будинки, вулиці, люди, світлофори і все кружляло в зеленому оксамиті весни, яка увібрала в себе усі сили першопочатку природи. За містом розкинулись поля і люд вже працював на своїх ділянках у поті чола. Іван Іванович добре говорив українською і святкував цього дня свій день народження, і (увага!) не з родичами, не з батьками чи друзями, а з маловідомими письменниками десь між полем і лісом, з військовими на БТРах. Коротше кажучи, дивний то був дядечко, нічого не скажеш про нього ще, окрім того, що він власник найбільшої аграрної компанії в Україні, живе понад двадцять п’ять років у Харкові і фінансує Українську Національну Революцію .
Солдатів було небагато, стіл накрили великий, куліш – смачний, дерев не багато, коротше кажучи, все було по воєнному у воєнний час, суворі солдати, щирий і веселий майор. Поволі спускався вечір на ще не зовсім прогріту землю. Відчувалося, як світ ворушиться і змінюється прямо тут і зараз, і той, хто тримає усі нитки в своїх руках, здається, сам заплутався у своїх планах. Це відчуття змін торкалось кожного кущика чи травички і всієї цієї землі, що важко дихає в такт мого серцебиття.
І в голові стоїть мотив «Je Veux», як останній гімн любові для цих людей, яких долею було закинуто охороняти кордони держави, що розсипається на попіл. Але треба боротись, завжди боротись, боротись стільки, скільки вистачає сил. До тих пір, поки не здобудемо ту вільну омріяну Україну. І ці хлопці будуть разом з нами пліч-о-пліч стояти до кінця, боронити від імперських шовіністів, кремлівських собак нашу землю, яку народ здобув у віковічній боротьбі. І саме вони стануть першими перед смертю, аби виколоти їй очі.
Коментарі
Останні події
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва