Але реакція відомого пересмішника Міхаїла Задорнова на український Майдан ("єврохохли" - у відповідь що, казати про "азієкац апів"?) спонукає пильніше глянути на цього представника російської тусовки, за його словами, "єдиного російського гумориста серед усіх російських гумористів".

Він, бідака, так висміює американців, що подовгу живе серед них. Він так, сарака, висміює прибалтів, але постійно живе не в рідній Росії, а таки в Прибалтиці. Він так восхваляє розумних росіян, що впору запитати - а чого ж вони живуть так погано? Принаймні в порівнянні з тупими американцями і гальмонутими прибалтами?

Але, знаєте, я прочитав майже всі твори його батька - у свій час відомого російського письменника. Він писав про корінні народи Далекого Сходу і російську колонізацію їх. І я з інтересом побачив - наскільки батько вище на голову за сина! І в художньому плані - плиткі пересміхи сина не йдуть ні в яке порівняння з творами батька, і в моральному - батько пише зі співчуттям і розумінням диких народів, а син скалить зуби навіть на високорозвинені народи. 

На жаль, і я за Грушевським, Винниченком, Петлюрою мушу повторити, що російська демократія закінчується за Хутором Михайлівським.