Re: цензії

«Маю надію, що це лише крок (і будуть наступні) у вірному напрямку:) Указ фактично "рамковий", але це та "маленька перемога", яку потрібно було отримати книжковій громадськості. Оскільки країна "повинна знати своїх героїв", то зазначу непересічну роль в цьому процесі "президента всіх видавців" Александр Афонин, за що йому велике Дякую!:)».

Як не дивно, але цей допис сподобався багатьом гравцям українського книжкового ринку, хоча Указ, у прийнятті якого, за словами пана Кравченка, зіграв «непересічну роль» «президент усіх видавців» Олександр Афонін, є вкрай небезпечним для розвитку українського книговидання. Адже єдиний конкретний захід, який передбачено у вищеназваному Указі звучить так: «З метою популяризації вітчизняної книжкової продукції (виділення моє — П.М.) ... постановляю: 1. Кабінету Міністрів України: ...прискорити підготовку та внесення в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України законопроекту щодо приєднання України до Угоди про ввезення матеріалів освітнього, наукового і культурного характеру та Протоколу до неї...»

Всі решта «заходів» названих у цьому Указі нам добре відомі і звучать так: «вжити заходів щодо,.. опрацювати питання щодо,..» тобто реально нічого не означають, оскільки в Указі не передбачено ані механізмів реалізації, ані джерел фінансування цих «заходів» — усі попередні Президенти України подібні Укази вже приймали...

А що власне, означає той єдиний захід, який конкретно вказано в Указі Президента?

Для тих, хто має час і бажання аналізувати інформацію, наведу лише лінки на документи, які Указом пропонується схвалити Верховній Раді:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_311 )

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_312 )

А для тих, хто просто хоче знати яким буде результат цієї «маленької перемоги» української книжки, скажу таке: прийняття Верховною Радою України законопроекту «щодо приєднання України до Угоди про ввезення матеріалів освітнього, наукового і культурного характеру та Протоколу до неї...» означатиме нове засилля в Україні російської книжки, створює ідеальні умови для безмитного її ввезення на територію України та пільговий податковий режим для російської книжки в Україні — таких пільг вона вже давно не має навіть у Росії... І, звичайно ж, прийняття цього закону усіма своїми «канечнастямі» лобіюватимуть, передовсім, калєснічєнкі та табачники, адже вони вважатимуть, що нарешті у них з’явився інструмент приборкати українську книжку, яка «знахабніла» та почала набирати обертів.

Мені невідомо, наскільки роля пана Афоніна у прийнятті вищеозначеного Указу була «непересічною», але з огляду на окремі тези, які цей пан регулярно озвучував останнім часом, рука «президента усіх видавців» там відчувається. І його любов до української книжки теж... А от рівень професійності організації, яку очолює пан Афонін — УАВК (прошу не плутати з іншою, справді професійною УАВК — Українською асоціацією виробників картоплі) добре відома — не даремно чимало українських видавців не є її членами. Та на цю тему я вже висловлювався в статті «Картина в шикарній рамі — дешево», опублікованій в «Дзеркалі тижня» ще навесні 2012 року:

http://gazeta.dt.ua/CULTURE/kartina_v_shikarniy_rami__deshevo__.html

Але якщо з проФФесіоналізмом УАВК пана Афоніна все ясно, то як зрозуміти діючого видавця української книжки пана Кравченка, який співає осанну шкідливому для цієї книжки Указу??? Тут просто проситься цитата з Булгакова: «Важко сказати, що саме підвело поета — чи то образотворча сила його таланту, чи то цілковита необізнаність у питанні, з якого він писав...»

Звичайно, якщо Верховна Рада таки прийме вищеозначені закони (а ймовірність цього після Указу Президента дуже висока), то українській книжці в Україні знову буде ой як не просто. Але українська книжка в Україні була, є й буде, які б «пакращєння» для неї не «пробивали» «президенти усіх видавців». А, окрім усього іншого, українська книжка нарешті стала інвестиційно привабливою для великих міжнародних корпорацій та стоїть на порозі великих змін власників, структур та підходу до якості та професійності. Останнє — найважливіше.