Серед мов, які пропонують до вибору, є і російська. А право вибору залишається за батьками школярів та педагогічною радою школи. Бажання перших мусить зійтися із можливостями других. Під можливостями я маю на увазі кадрові питання. І стосуються вони найперше сільських шкіл, де тих же українських мовників, котрі можуть викладати в тому числі і російську, - набагато більше, аніж вчителів англійської, німецької, а тим паче – французької чи іспанської мов. Іншими словами, для багатьох п’ятикласників цього року не буде вибору – другою іноземною стане саме російська.  

Отже, що ми маємо у підсумку? Намір Табачника русифікувати середню школу, надання російській мові статусу регіональної у південних та східних областях, демонстративна підтримка українською владою Російської Православної церкви на чолі з Патріархом Кирилом. До цього ще можна додати фактичну монополізацію російськими видавцями книжкових мереж в Україні (окрім Книгарні «Є»). Нині росіяни контролюють близько ста магазинів. І саме вони формують їх асортимент, і, як ви розумієте, не на користь української книжки.

Чим все це завершиться? Погляньмо на сусідів. У 1995 році за ініціативою Лукашенка Білорусь провела референдум, на якому російській було надано статус другої державної. Як наслідок через 18 років – 48 відсотків білорусів не можуть говорити рідною мовою, а ще 78,7 відсотків опитаних вважають рідною російську мову. У нас не було референдуму і російська мова не має статусу другої державної. Але, як на мене, це – справа часу. Бо Україна нині на шляху до «лагідної» русифікації.