Re: цензії
- 22.10.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЗробити вибір
- 20.10.2026|БуквоїдКоли Попелюшка обирає бунт, а не принца
- 20.10.2026|Ірина ГолубІсторія, яку не розповідають без суперечок
- 20.10.2026|Ігор Бондар-ТерещенкоДві сестри і дівчина, яка колись була кішкою: українською вийшли повісті «Дві Лотточки» Еріха Кестнера та «Мінуш» Анні М. Ґ. Шмідт
- 19.10.2026|Євген Баран«Несолодкий дим деформованої війної Вітчизни»
- 19.10.2026|Юлія МанякінаАбсурд без крайнощів
- 15.10.2026|Ігор ЧорнийПро що не розповів Гомер
- 06.10.2026|Валентина Семеняк, письменницяКоли поет торкається незвіданого…
- 06.10.2026|Ірина ФотуймаМіж словом і правдою - гріх
- 03.10.2026|Василь КузанАлхімія комп’ютерних слів
Видавничі новинки
- Юлія Судус. «Переливи»Поезія | Буквоїд
- “Читай про рідний край”Книги | Буквоїд
- Павлюк Ігор. "Мезозой"Проза | Буквоїд
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
Авторська колонка
У стінах рідного дому
Озираючись на рік, котрий уже за спиною, рік Вогняного Дракона, хочу відпустити його з вдячністю – як не за водою, то за вогнем. Він не був простим – ні для нас, видавців і письменників, ні для читачів, та хіба він не приносив нам хвилин променистої радості, щирості, любові, бажання розділити з найближчими людьми сокровенне.
Попри всі складнощі, в які нас постійно втягують корумповані політики, попри їхнє намагання ділити країну за всіма цими (у)мовними принципами, які на руку тим, хто розділяє і владарює, ми все одно виявляємо надзвичайні таланти виживання і розвитку, ми творимо рік за роком і крок за кроком свою власну країну - країну людей, котрі мислять, читають, роблять висновки, діляться думками і зберігають внутрішню рівновагу. І ця країна не має жодних політичних прапорів, її мова універсальна - вона дозволяє відшукати нову ідентичність, що полягає у вмінні толерувати інакшість, і в цьому віднаходити спільність. Це вибір на користь якісного продукту, творчого підходу, це раціональний вибір цінностей, які є тими самими в різних куточках країни.
Я не соціолог і навіть не культуролог, я просто письменник і видавець дитячої літератури, тому у своїх судженнях можу опиратися лише на власний щоденний досвід. А він дає мені право робити висновки (звичайно, цілком приватні), якими хочеться з вами ділитися. І здебільшого вони позитивні.
Що найбільше мене втішає, то це люди. Люди нашої приватної країни: письменники, художники, перекладачі, автори, книгарі, читачі - як маленькі, так і дорослі. Усі вони щоразу більше дбають про якість - одну із цінностей нової ідентичності. Письменники і художники стають дедалі майстернішими. Читачі - дедалі талановитішими у сприйнятті. Вони вибирають ту книгу, яка справді якісна. І їхній вибір (а він вимірюється кількістю проданих книг) щораз більше співпадає з моїм особистим. Відтак нарешті приходить відчуття великої насолоди єдності зі спільнотою, котра говорить з тобою одною мовою. Цю нову спільноту найбільш цілісно можна було побачити під час виставки «Книжковий Арсенал» у Києві, коли так поруч, в єдиному просторі, пліч-о-пліч співіснували - читали, малювали, купували книги, пили каву, розмовляли про все на світі - письменники і читачі, журналісти і художники, музиканти і продавці, малі і великі, коли зникли кордони між читачами і їхніми кумирами, бо ось же поруч, на відстані руки, Юрко Андрухович читає для тебе, Мар´яна Садовська співає для тебе, Лєна Елтанг говорить до тебе.
Ще одним справжнім інсайтом була для мене акція, яку влаштувало наше видавництво у Львівському театрі ім. Леся Курбаса, коли запросило всіх охочих на відкриту виставу-презентацію «На каву до Львова», а людей прийшло так багато, що, мабуть, два такі театри не вмістили б усіх. І головне, що всі вони в якийсь момент - під магію театру тіней, спів Віктора Морозова, вірші улюблених поетів - відчули себе єдиним цілим, єдиною родиною людей, які по-справжньому люблять і цінують один одного, і виявляють вдячність за прожиття цієї духовної ініціації.
Ще одна особливість нової ідентичності - родинні цінності. У суспільстві, в якому поняття суспільної моралі невизначені, закон хисткий, як поламана табуретка, віра підточена конфесійними чварами, одною із найбільших твердинь стає родина. І чи не тому у нашому видавництві нарешті з´явився бестселер - «Книга мого роду».
Родина в наш час має значно ширше значення, аніж система кровних зв´язків між людьми. І нехай мені заперечать, але життя такої великої кількості людей всередині соціальних мереж, зокрема Facebook, і заповнення інформацією про родину сторінок «Книги мого роду» - речі одного порядку. Віднаходження родини, тобто людей, котрі тебе розуміють і підтримують, котрі толерують твій настрій, додають радості, приймають за свого, нам дуже на часі. Саме і колі цієї родини відбуваються найемоційніші зізнання, обговорення книг, професійні та дилетантські діалоги про все на світі. Соцмережі змінюють характер нашої приватності. Ця відкритість - це своєрідний захист у віртуальних стінах рідної домівки супроти стихії, яка діється назовні і якою ми наразі не можемо керувати. І коли нас лякають біометричними паспортами і повним контролем над нами, мало що не вживленням чіпів у наші голови, ми натомість відкриваємо наше життя для загального огляду - ось я, ось мої судження, мої приватні фото. Найцікавіше, що за весь час мого спілкування у Facebook я ні від кого з моїх майже трьох тисяч друзів не отримала ні агресії, ні негативу, лише розуміння, підтримку, а якщо дискусію - то цілком толерантну.
А ще хочеться, щоб життя офлайн не було холодним і настороженим. Щоб ми в наших офісах, школах, університетах почувалися захищеними і достатньо відкритими до інших. Наша нова країна, наша родина зростає. Але від кожного з нас залежить доля всіх. І ми відповідаємо за тих чужих, котрі ще не стали своїми. Може, їм так само стане з нами затишно, в стінах рідного дому.
Коментарі
Останні події
- 20.10.2026|15:253-го листопада піаніст-віртуоз Євген Хмара запрошує у Львівську оперу на «Піано Терапію»
- 15.10.2026|16:58У Будапешті відбувся міжнародний книжковий фестиваль за участі України
- 13.10.2026|17:08Павло Коробчук презентує нову поетичну збірку «Сажа» на фестивалі «Земля Поетів»
- 13.10.2026|12:08Дмитро Лазуткін анонсував вихід нової поетичної збірки у «Видавництві Старого Лева»
- 13.10.2026|11:59Видавництво «Бородатий Тамарин» готує перевидання культових «Мексиканських хронік» Макса Кідрука
- 13.10.2026|11:47Автором тексту Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності-2026 став Артур Дронь, а читатиме його Даша Астаф’єва
- 12.10.2026|06:12Бембі. Література стала модою: від будинку Фелікса Зальтена до подіуму
- 08.10.2026|21:11Оголошено довгі списки премії «Книга року ВВС-2026»: хто увійшов до переліку номінантів
- 08.10.2026|16:19Від класики до сучасної прози та теми війни на 31-му книжковому фестивалі в Будапешті
- 08.10.2026|16:13Літературний Нобель 2026 року дістався канадській письменниці
