Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Дарія Піскозуб. "Машина"Фантастика | Буквоїд
- Стюарт Тертон. "Сім смертей Евелін Гардкасл"Книги | Буквоїд
- Ліндсі Паверс. "Як не зіпсувати життя своїм дітям. Посібник з виховання без стресу та нарікань"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Ірина Грабовська. "Зірки і кістки"Фантастика | Буквоїд
- Деніел Ґоулман. "Емоційний інтелект"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Євгенія Бабенко. "Усі мої тривожні дзвіночки"Книги | Буквоїд
- Віктор Домонтович. "Доктор Серафікус"Книги | Буквоїд
- "Змієві вали. Антологія української фантастики ХІХ-ХХІ століть"Проза | Буквоїд
- Євгенія Подобна. "Її вина. 25 історій про сміливість, силу і любов"Книги | Буквоїд
- Павло "Паштет" Белянський. "Битись не можна відступити"Проза | Буквоїд
Авторська колонка
VI-Квазіреволюційний…
Мої міркування про VI-ий з’їзд письменників України, який проходив 17-18 жовтня 2011 року в Пущі-Озерній під Києвом не претендують на абсолютність оцінок, але є вичерпними у суб’єктивному враженні.
Не вдаватиму у передісторію. Всі знають її. Постійні розмови про майно Спілки. Вони тривають з 1991-го року. Якщо до 2001-го у Спілці ще пробували говорити про літературу, то останні 10 років про неї забули. Кожен дає собі раду сам або не дає зовсім. Але всіх хвилює майно. «Гроші, гроші, гроші». І тут вже не є питання, хто перший запустив руку у громадську власність. Іде боротьба за те, аби бути бодай останнім у цьому «колгоспному розкраданні». Хоча ніхто не довів, що сьогоднішнє керівництво повинне у суцільному розкраданні. Зрештою, це нікого не цікавить. Головне, самому встигнути.
Стратегії розвитку Національної спілки письменників у сьогоднішніх «жовтневих революціонерів» немає. Просто київська організація, як найчисельніша, ще хоче мати якісь привілеї (якесь майно, якесь безплатне лікування, якийсь літфонд). Таке враження, що «совкове» мислення знищило у них всі раціональні зерна. Тоді як письменники, які живуть в областях, давно їх не мають. І в цьому сенсі, обласні організації набагато жвавіші в літературному житті, бо доводиться виживати в складних політичних, економічних, містечкових умовах, які не сприяють розвитку творчих організацій.
Я не захищаю Яворівського. Він дасть раду собі сам або ж думатиме про сумну перспективу. Просто думаю про те, що сьогодні Спілка письменників перетворилася на стару непотрібну баржу, яку тягають по мілинах, а кричать, що вона «бороздить» океанами.
Потрібна нейтральна кандидатура. Не Володимир Яворівський і не Віктор Баранов. Тим більше, що обидва не набрали більшості у Першому голосуванні, і повинні би зняти свої кандидатури з обговорення.
Мені дивно за Черкащан і Житомирців, які підтримують революціонерів, не задумуючись, що і так нічого не матимуть з того. Бо зміни йдуть не за глобальну перспективу, зміни йдуть за виривання індивідуальних можливостей. І так багато бажаючих київських літераторів середнього покоління (40-60 років), які прагнуть бодай частиночку вхопити тих привілеїв, якими користувалося старше літературне покоління. Як се мівко і зовсім не інтелігентно.
Коли спричинилася коротка колотнеча біля трибуни ( а деякі з київських літераторів були підпилими), то охоронці між собою говорили: «І це письменники? Та вони матюкаються і поводяться гірше за депутатів у Верховній Раді».
Виходить на те, що Обласним письменницьким організаціям потрібно створювати Регіональні структури НСПУ, незалежні від Києва. Цілком може бути так, що Львів, Івано-Франківськ і Тернопіль в своїй більшості створять подібну творчу структуру (наприклад, Товариство письменників Західної України). Особливо така реакція західноукраїнських літераторів реальна тоді, коли Київ в його революційному прориванні до влади зовсім забуде про письменників в областях і намагатиметься поділити шкіру невбитого ведмедя.
НСПУ вже сьогодні не є однорідним організмом. Кияни тільки узаконять той «розкол», який де-факто існує.
Якщо я помиляюся і ще є шанс зберегти цілість Національної спілки письменників України, то треба говорити не про майно, а про стратегію розвитку. І за круглий стіл звати представників усіх обласних організацій. Бо в протилежному разі, ми матимемо декілька творчих підрозділів, які ще довго між собою не знайдуть порозуміння. І невідомо, хто більше програє - Київ чи області.
Коментарі
Останні події
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку