Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Лев Ребет. "ТЕОРІЯ NАЦІЇ"Книги | Буквоїд
- Дмитро Савченко. "Вовки Да Вінчі"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. Чимчикун. "Історії Країни НаДобраніч"Дитяча книга | Буквоїд
- Франц Верфель. "Винен не вбивця… Зустріч випускників"Книги | Буквоїд
- Таня Стус. "Проростання"Проза | Буквоїд
- Дарія Піскозуб. "Машина"Фантастика | Буквоїд
- Стюарт Тертон. "Сім смертей Евелін Гардкасл"Книги | Буквоїд
- Ліндсі Паверс. "Як не зіпсувати життя своїм дітям. Посібник з виховання без стресу та нарікань"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Ірина Грабовська. "Зірки і кістки"Фантастика | Буквоїд
- Деніел Ґоулман. "Емоційний інтелект"Психологія/Філософія | Буквоїд
Авторська колонка
Донор для силіконових грудей III-ого позитивного розміру
Вчора - диво дивнеє! - я провела вечір у роздумах, самотності і зволожуючій масці для обличчя.
Я не пішла на показ «Бруно» і на концерт в «44», не спокусилася на можливість повиблискувати проти сонця новенькими босоніжками і познайомитися з котримсь високим і неголеним. Обрала депресувати. А все через нищівний копняк долі під мою ніжну дупу: мережа «Євростар» (ну, ви бачили – «музика-книги-кіно») подзвонила і стомленим голосом повідомила, що за останній місяць ані книги видавництва «Маузер», ані диски «Хлопчик-Дівчинка» у них не продалися. Ну йолипали, - зло розмірковувала я собі, зачинившись від розпачу у квартирі - у «Книжкових супермаркетах» - продається, а в «Євростарі» - ні! Значь, - схлипувала я собі під ніс - мережа у них попсова і нежиттєздатна. Хоча, звісно, абсолютно ясно, що «Євростар» - то якраз і життєздатний, на відміну, вочевидь, від продукції видавництва «Маузер». А з «Книжковим супермаркетом» все досить зрозуміло - на вітрині висять плакати, книжки - у прикасовій зоні, та ще й коли-не-коли на акрилових гарних підставочках, ще й по радіо в роликах є заклик звертатися по конкретні книги в конкретний «КС» - тут вже хочеш не хочеш, а купиш книженцію, навіть якщо випадково.
І от здолала мене дума, що гарно розходиться тільки розпіарений продукт, і навіть якщо ти глибина глибин і всесвітня незбагненність - це ще не гарантія того, що тебе розхапають, щойно ти підеш в тираж. А піаритися українським письменникам як? Або в колі собі подібних, або сіськами. Ну от як на сайті Останньої Барикади поетка Аліна. Але і тут не все так запросто. Щоби стати «своїм» у сучасній літтусівці, треба бути питущим, а щоби показувати сіськи, треба їх мати. Втім, якщо з обома пунктами мажорної мелодії не складається, можна ще спробувати поголодувати десь привселюдно або влаштувати судові розборки. От тільки за цією самопіарницькою біганиною якось швиденько розтрушується по вітру харизма, та й писати щось путнє нема коли. На професійних літагентів грошей в українських письменників зазвичай нема, бо ж писати із ситого життя у нас здебільшого не починають (принаймні, гарно писати), а гонорари від українських видавництв є дивовижно мініатюрними - ну та це не закид видавцям, обсяги продажу українських книжок не дозволяють особливо розгулятися. І тому розвелося в наших широтах стільки літературних відчайдух, що на адекватні рецензії здивованих критиків реагують старим панківським гаслом «нема сенсу нас обсирати, ми вже обісраними прийшли».
Я не стану зараз нити, що пара російських видавництв-монстрів заполонила абсолютно усі вигідні полиці в книгарнях і що нашому брату туди пробитися годі. І не стану розмірковувати про те, що все вартісне ніколи не було масовим. Але все ж зітхну разок-інший, що в Україні нема свого Пєлєвіна ,що піар - то минуще, та й почну змінювати найближчий шматочок світу навколо, почавши, ясна річ, із сісьок та голодовки. А геніальні книжки нехай пишуть питущі, так вже і бути.
Коментарі
Останні події
- 02.05.2024|06:31У Києві відкриється виставка фоторобіт Максима Кривцова
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"