Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- В «Урбіно» видали безсмертну «Емму» Джейн ОстінКниги | Буквоїд
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
Авторська колонка
Що читати?
Протягом останніх кількох місяців з цим питанням зверталися люди різних вікових категорій, соціальних статусів і культурних традицій. Дізнавшись про те, що в коло моїх професійних інтересів наразі входить стан книговидавничої галузі, різні люди по-різному ставили це питання, але сам контекст його зрозумілий і очевидний.
Він, цей контекст, може бути означений наступним чином: ми як культурна спільнота втратили зв’язок з читанням як традицією. У нас немає спільних імен – людей, від яких ми чекаємо якщо не вчинку, то бодай думки чи слова. У нас немає журналів, за якими ми б стежили за літературними новинками і тенденціями культури. У нас немає стилів, літературних дискусій, а також критики як жанру. Натомість у нас є дещо інше. А саме.
Перше: фан-клуби окремих авторів, що перебувають у незмінному стані впродовж останнього півтора десятка років. Вони старіють і маргіналізуються разом з їхніми «гуру» та поповнюються хіба поодинокими випускниками філологічних спеціальності провідних університетів країни. На потреби цих фан-клубів засновуються журнали, видавництва, між якими, своєю чергою, тліють сучасні українські літературні війни.
Друге: пул авторів, що завдяки наполегливому, хоча й дещо кустарному брендингу подолали межу прибутковості. Офіційні тиражі їхніх книжок виходять на самоокупність, а піратські версії приносять видавцеві навіть прибуток. На вітчизняному культурному мілководді їхні літературні таланти є дуже помітними, але позбавлені потенцій зростання. Тому найкраще продаються їхні дебютні твори, написані від десяти до двадцяти років тому.
Третє: бурхливе варіння літературної тусовки у своєму соку. Дуже широкі можливості для цього надає блогосфера зокрема та Інтернет загалом. Доступність комунікації призвела до поширення навкололітературного спілкування як самодостатнього феномену. Ерік Берн визнавав, що задоволення від спілкування є такою ж вагомою мотивацією, як і потреба в інформації. Крім того, Інтернет дає безліч нових шансів для початківців і маргіналів, а відомим авторам дає в руки додатковий інструмент розкрутки. Однак, очікувати що з НЕТрів вийде Автор, який здивує світ, поки що підстав немає. Скоріше звідти можуть сипонути одноденні приколи, що ними розсвічує свою нудьгу просунутий офісний люд.
Четверте: державна політика підтримки української книги. Про напрями і якість цієї політики пізніше можна буде поговорити детальніше. Поки що вона лишається химерним сплетінням економічного протекціонізму у вигляді податкових пільг та відомчого корупціонізму у вигляді не надто прозорої і переконливої процедури фінансування частини видавничих проектів та закупки частини видавничих тиражів. Така політика, з одного боку, не дає вмерти тому сегменту книговидання, що практично позбавлений шансів вийти на рівень прибутковості, а з іншого – розбещує видавця і автора імітацією попиту на їхній спільний продукт у в реаліях українського суспільства.
Можливо, є ще щось. Але цього переліку мабуть достатньо, аби зрозуміти, чому ми перестали читати, і чому питання «що почитати?» незмінно вводить у ступор.
Читати справді нічого, якщо ви не належите до фан-клубів, і якщо ви не виношуєте власних амбіційних літературних планів. Читайте класику, росіяни її видають багато і часом непогано. Якщо ж ви належите до новітнього класу споживачів друкованого слова, що потребують „задоволення” від усього, в тому числі, від читання книг, то на даний момент раджу віддати перевагу імпорту.
Для всіх інших доводиться констатувати сумні речі. Внаслідок нинішнього стану нашої літератури, ми позбавлені спільних уявлень про зміст нашого суспільного і культурного життя, спільних цінностей, а також спільного розуміння того, хто ми є і ким будемо в майбутньому. Усе це нам замінюють політичні шоу, естрадні номери в широкому асортименті – від Євробачення до Камеді-клабу – та набір «знакових постатей», де на провідні ролі все більше висуваються персонажі двох категорій: а) колишні стриптизерки, теперішні співачки та б) колишні співачки, а теперішні стриптизерки.
Коментарі
Останні події
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!
- 24.04.2024|09:57Видавництво Анетти Антоненко перевидасть «Пасажира» Патріка Сенекаля
- 23.04.2024|19:34Лауреаткою премії Drahomán Prize-2023 стала Катажина Котинська
- 23.04.2024|14:56Open call на участь у благодійній виставці “1000 ШЕДЕВРІВ, ЗНЯТИХ НА СМАРТФОН”