- Що Ви читали останнім часом?
- Останнім часом я читаю, здебільшого, сучасну російську літературу, що належить до традиції «другої прози», далеку від мейнстріму. У цьому сенсі значною мені здалась збірка оповідань Миколи Байтова «Думай, что говоришь», де математична і деколи шахова логіка оповіді не скасовує пригод людини, його екзистенції, в зіткненні з реальністю. Особливе враження на мене справило оповідання «Там стоял человек», де йдеться про переживання багатогодинного безсоння, і цей досвід подано відверто і неприховано, як такий, що був пережитий колись в реальності.

Іншим сильним враженням для мене став роман Миколи Кононова «Фланёр», де в шахрайському жанрі показано строкатий килим російського повоєнного життя, а напруга виникає від конфлікту між спогляданням героя, й тим, що він постійно перебуває під загрозою знищення, і це діє на нього наркотично. У цьому ж сенсі цікавий і том новел Кононова «Саратов», де можна виявити і витончені і деколи садистичні стилізації, і психоаналіз любовного почуття, і споглядання укупі з постійною напругою думки: що є «я відчуваю», що є той чи інший рух духу, та чи інша подія.

Нарешті, хотілося б відзначити химерні, гомерично смішні і страшні пригодницькі романи Володимира Богомякова «Котик Ползаев»  і «По накату», які я прочитав з великим куражем, так само як і його містичні і при цьому спрощенні шахрайські вірші.

Якщо говорити про сучасну поезію, то велике враження справив на мене збірник «Безбашенный костлявый слон» Діни Гатіної, в якому людина може побачити свій внутрішній досвід страшного і деколи надчуттєвого сприйняття в словах, значення яких часом важко встановити. Тут одне прочитання дарує небувалу радість, а інше — страшний  відчай, і враження від книги всякий раз буває абсолютно нове, що говорить про значущість цієї поетки.

Той самий внутрішній досвід, речі, яких не знав про себе, або навпаки, дитячі спогади, міцно забуті і невраховані, раптом виявляються в книзі притч і новел про шалену й неможливу свободу — в символістській книзі Маріанни Гейде —  «Бальзамины выжидают».

 А зараз я перечитую «Квіточки св. Франциска Ассізького», і знаходжу веселі пригоди героїв дуже своєчасними для нашого часу.

 
- Як вибираєте книги для читання?

- У мене є певне коло читання, що сформувалося давно —  нові книги дозволяють заповнити деякі лакуни в самоосвіті. Так, я прочитав твір Альфреда Дьобліна, автора, якого з усіх великих європейських модерністів раніше практично не читав —  «Гори, моря і гіганти». Також в нашій міській книжковій крамниці —  незалежному магазині «Собаче серце» переглядаю новинки —  і так —  перечитав «Записки Мальте Лаурідса Брігге» Рільке і «Московський щоденник» В. Беньяміна —  книги, які 10 років тому сприймав абсолютно по-іншому.

- Які книги можете порадити іншим?

- Можна почати з російської класики, з Пушкіна і Гоголя, і перескочити на німецький експресіонізм —  Г. Тракля і Г. Гейма, взагалі літературу модернізму, а потім вже читати те, що я позначив на початку цієї анкети.