- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.

- Перелік неоригінальний: Селін «Подорож на край ночі», Радіґе «Диявол у плоті», Жан Жене «Щоденник злодія», Пашковський «Щоденний жезл», Лис «Століття Якова», Пантюк «Війна і ми», Камю «Чужий» і «Чума»; вірші — уривцем різних авторів, вельми потужний і бурхливий «Океан» Барки; разом із Тютюнниковим «Виром» — «Подорож на край ночі» — найвеличніші романи (з того, що я читав).

- Як обираєте книжки для читання?

- Читання — це, по-суті, втеча від самотності, що згодом загострюється у хворобливу спрагу керувати цією самотність прямо (писати щось своє) або опосередковано (давати поради і рецензії); заздрю тим, хто має час і можливість багато читати або взагалі не читає: першим, бо можуть робити те, чого мені завжди бракує (часу і власного простору), другим — бо вони цим не переймаються; іноді ввижається, що писемність створив диявол відволікти людей від спілкування наживо, але з іншого боку, книги – це найлюдяніші люди, бо ти сам обираєш тембр голосу співрозмовника і т.і. ; досі не знаю, навіщо люди читають, як і, в чому сенс життя: мабуть, це тотожні поняття; але, щоб писати вірші, потрібно читати м’ясисту прозу, щоб писати прозу – потрібно бути поетом; у нашу технологічно-цинічну добу люди, які читають, скидаються на розпорошену секту загублених у часі, особливо україномовні; книги повинні втамовувати голод і відновлювати сили, тому їх слід вибирати за калорійністю.

- Що можете порадити для читання іншим?

- Як кажуть, людина повинна за життя прочитати лише дві книги, але щоб зрозуміти, які саме, вона повинна їх прочитати десять тисяч; раджу українську класику, будь-які твори у перекладах Покальчука, Перепаді, Кочура, Лукаша, Леся Герасимчука.