
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Конні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
Re:цензії
Володимир Сапон: «Влітку читайте «Пригоди бравого вояка Швейка» Ярослава Гашека або гуморески «з хутора Мозамбік» Євгена Дударя, а восени — щось серйозніше…»
На питання порталу «Буквоїд»: «Що читаєте?» відповідає письменник Володимир Сапон.
- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.
- В пору моєї юності, а це було ще за радянщини, я з нетерпінням чекав, коли листоноша нарешті вкине в мою поштову скриньку московський журнал «Новый мир», який тепер перетворився на ніщо. Нині з таким нетерпінням чекаю зустрічі із «Кур’єром Кривбасу». Він, вочевидь, є найкращим літературним журналом України. Навіть живий класик Роман Іваничук відсилає рукописи нових романів до Кривого Рога, а не публікує їх у рідному місті — у львівському журналі «Дзвін», де багато років завідував відділом прози. Читаю все, що виходить з під пера цього майстра — ще з тих часів, коли з’явилися його «Мальви», які відразу були ошельмовані провладною критикою. Відтак і найсвіжіші романи «Домороси» та «Торговиця», особливо останній, побудований на «непорушних традиціях та особливій ментальності мешканців» Коломиї, опубліковані, звісно, в «Кур’єрі Кривбасу», теж залишили щонайкращі враження: із глибоким психологізмом героїв, із заземленістю і водночас невигаданістю сюжетних колізій, із добірною мовою («головаті верби» — хто ще так скаже?). Либонь, зговорилися Степан Процюк з Івано-Франківська та Ярослав Мельник з литовського Вільнюса, що надрукували в журналі в сусідніх номерах повісті (перший — «Бийся головою до стіни», другий — «Телефонуй мені, говори зі мною») на одну вічну тему — потужну психоаналітику відносин синів і батьків. Зрештою, це вже помітила і молода поетка Анна Малігон. Вразила і міська повістинка Євгенії Кононенко «Альбіна».
Неквапливо читаю книжку Володимира Мельниченка «На славу нашої преславної України (Тарас Шевченко і Осип Бодянський)». Ще в 2009 році вона була удостоєна Шевченківської премії. Це блискуча документальна публіцистика. Але я водночас по-доброму заздрю французам, адже в них був Андре Моруа, автор романізованих біографій «Прометей, або Життя Бальзака», «Олімпіо, або Життя Віктора Гюго», таких же книжок про Байрона, Жорж Санд, Тургенєва… Щось подібне про Сковороду написав Валерій Шевчук («Пізнаний і непізнаний сфінкс»). Але того вкрай мало. Де подібні речі, звісно, без нашарувань комуністичних штампів, про інших велетів нашої літератури? Зокрема, і про Шевченка, 200-річний ювілей якого будемо через два роки святкувати. Саме цьому ювілею присвячена книжка москвича Володимира Мельниченка. В Москві мешкає і Юрій Барабаш, автор талановитої монографії «Просторінь Шевченкового слова». А чим же зустрінуть ювілей власне українські письменники та науковці? Окрім ґрунтовної праці Івана Дзюби «Тарас Шевченко. Життя і творчість», на жаль, поки що не можемо чимось похвалитися.
- Як обираєте книжки для читання?
- В моїй бібліотеці немає масової літератури, натомість є унікальні видання. Такі, як колекція перших поетичних книжок, починаючи з «Нате!» Павла Мовчана і «Твоїм іменем» Станіслава Реп’яха, серія книжок (із 52 видань маю 47) зменшеного формату «Мудрість народна», що виходили у видавництві «Дніпро» у 1969-1991 роках… Але я не про те. Заходячи тепер в книжкову крамницю, бачу чимало книжок незнайомих авторів і в анотації ледь не кожної читаю: «відомий письменник». Кому ж вони відомі… Більше того, в одній регіональній газеті член Національної спілки письменників України Олексій Крачило величає свого старшого колегу Дмитра Головка «видатним» українським письменником. Гадаю, що такий епітет не до вподоби буде і шановному Дмитру Андрійовичу, адже видатним поетом називали самого Павла Тичину, його земляка-односельця.
І все нові книжки читаю, хоч згоджуюсь з моїм приятелем Гурамом Петріашвілі, що на одну нову треба прочитати три старі книжки. Відтак слідкую за тим, що з’явиться з ліри Ліни Костенко і Станіслава Вишенського, Дмитра Іванова та Василя Старуна, люблю Вінграновського, Талалая, Холодного… Тобто і традиційних поетів, і тих, що пишуть з «викрутасами». З сучасних прозаїків — оповідання Любові Пономаренко, у дитячій літературі — збірник казок, оповідань та повістей «Вогник далеко в степу» Григора Тютюнника з чудовими малюнками мого земляка Василя Євдокименка, маленьку повість «Вісім днів із життя Бурундука» Івана Андрусяка. Хочу знову знайти на полиці і перечитати Ґабріеля Маркеса «Сто років самотності» та оповідання Василя Шукшина у перекладах того ж Григора Тютюнника. Білоруських же авторів, зокрема, «Дике полювання короля Стаха» Уладзіміра Караткевіча та історичні оповідання його молодшого тезки Уладзіміра Арлова (першу його книжку «Дзень, калі ўпала страла» я купив у Мінську ще у 1989 році) читаю в оригіналі.
- Що можете порадити для читання іншим?
- В Оскара Уайльда є геніальна думка: «Радити людям, що читати, як правило, або безглуздо, або шкідливо — літературний смак не купується вченням, а дається від природи…». Але хай вибачить класик англійської літератури, пораджу: влітку, коли ви на дачі, читайте щось веселеньке, скажімо, «Пригоди бравого вояка Швейка» Ярослава Гашека в прекрасному перекладі Степана Масляка чи гуморески «з хутора Мозамбік» нашого рідного Євгена Дударя. Коли ж настане осіння негода і надворі задощить, а в деревах гулятиме падолист, тоді сідайте біля каміна читайте щось серйозніше… Хай це буде чи «Хозарський словник» Мілорада Павича чи невеличкі новели з «Господніх комариків» Віталія Жежери. І, звісно, класику — українську, російську, французьку… Бог вам у поміч!
Додаткові матеріали
- Іван Семесюк: Можу порадити до читання епопею «Вежа блазнів» Анджея Сапковського
- Олександр Моцар: «Раджу всім не думати про серйозне, а, лежачи в гамаку, перечитати Тома Сойєра»
- Жанна Куява: «Нещодавно «проковтнула» пригодницьку новинку «Шляхом Колумба. Через Атлантику без їжі та води»
- Роксолана Сьома: Для мене «НепрОсті» Тараса Прохаська — книга-наркотик, єдина, яку я закінчила і почала знову
- Володимир Германов: «Література, як і інше справжнє мистецтво, ніколи тебе не зрадить»
- Василь Рубан: «Зараз трапити книжку сучасного українського автора, яку можна було б читати, майже неможливо»
- Анна Рибалка: Мене як читача приваблює японська проза
- Zоряна: Зараз я «на хвилі» Люко Дашвар
- Мирослав Слабошпицький: «Розумію, що книжка, так само як плівка у кіно – відімре ще за життя мого покоління»
- Оля Жук: «Люблю неквапне читання, і тепер ніколи не читаю “з професійного обов’язку”»
- Вікторія Гранецька: «В читанні шукаю різноманітності та екстриму»
- Олексій Нікітін: «Смаки у всіх різні, книг багато, а часу мало»
- Ігор Грабович: «Читати для мене - це фактично любити»
- Ірина Вікирчак: Велике значення надаю читанню художньої літератури в оригіналі
- Тарас Антипович: «Хочеться бачити, слухати і читати когось морально сильнішого і святішого, ніж ми всі»
- Яна Дубинянська: «Все, що напишуть Дяченки, Биков, Уліцька, Рубіна, Галіна, Денисенко, Соколян – читатиму точно»
- Станіслав Львовський: «Навряд чи є щось, що можна було б порадити для читання всім»
- Оксана Радушинська: Практично «запоєм» читаю майбутні дитячі бестселери
- Юля Стахівська: «Мій примхливий гід – настрій»
- Олеся Мамчич: «Мемуаристика – неймовірно заманлива річ: справжні люди, які розповідають реальні історії: що може бути цікавішим?»
- Марися Рудська: «Бездарні обкладинки сприяють піратству»
- Валентин Кузан: Хто не читав Бойченка – матиме великий гріх
- Антон Санченко: «Ефіопська січ» Кожелянка настільки несподівана й потужна, що навіть не хочеться прискіпуватися до дрібниць
- Юля Смаль: Я відсилаю всіх читати казки
- Анна Лобановська: Про справжнього Сковороду після прочитання роману Володимира Єшкілєва ми стали знати ще менше
- Володимир Арєнєв: Книжки роблять людину мислячою, отже — вільною
- Світлана Ройз: «Я — не просто книжковий хробак, я книжковий пилосоc»
- Тетяна Лемешко: «Покладаюся на власну інтуїцію – серце підказує, що й коли прочитати»
- Віктор Марущенко: «Сучасній людині вдома досить мати Біблію, твори Шекспіра і Достоєвського»
- Сергій Цушко: «Буфонади в літературі не визнаю»
- Катерина Міщук: «Відповіді на свої життєві питання читач може отримати зовсім несподівано…»
- Василь Карп´юк: «Часто повертаюся до улюблених авторів і завжди тішуся їхнім новим книгам»
Коментарі
Останні події
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем