
Re: цензії
- 21.06.2022|Марина СушкоШамани слова
- 20.06.2022|Євген Баран«Я нічого більше не хочу, лише писати…»
- 17.06.2022|Тетяна Дігай, ТернопільДиво в тому, що життя, попри все, триває
- 10.06.2022|Михайло ЖайворонЛакмусовий індикатор моралі та ученості
- 24.05.2022|Любов Ільницька, педагог, науковецьВшанування Максима Левіна в поетичних кольорах Василя Зима
- 16.05.2022|Євген БаранСюжет з багатьма можливостями
- 14.05.2022|Валентина Семеняк, письменницяВід «срібла» думок — до «Ладанки»
- 14.05.2022|Ганна Клименко-СиньоокЧеркаське літературне краєзнавство: від локального до світового
- 12.05.2022|Ганна ОсадкоЧому Україна переможе у цій війні? Відповідь дав французький мандрівник іще 170 років тому
- 06.05.2022|Любов Ільницька, педагог, науковець«Сповідь ветерана» – "невимірюваний досвід" війни Віталія Павловського
Видавничі новинки
- Костянтин Піскорський. «Сорок і чотири»Книги | Буквоїд
- Як подружити дитину з емоціями розповість нова книга психологині Світлани Ройз «Ключі сили»Книги | Буквоїд
- Між укриттями і ракетами: в Україні виходить антологія "Поезія без укриття"Книги | Буквоїд
- Віра Валлє. «У пошуках Людини. Homo emoticus»Книги | Буквоїд
- Мар’ян Ґолька. «Суспільна пам’ять та її імпланти»Книги | Буквоїд
- Євгенія Завалій. «Міста, в які ти поїдеш»Книги | Буквоїд
- Леля Покотиполе. «Спартанська дівчинка»Книги | Буквоїд
- Іван Франко. «Терен у нозі»Проза | Буквоїд
- Олександр Бойченко. «Гра на вибування»Книги | Буквоїд
- Оксана Пухонська. «Поза межами бою. Дискурс війни в сучасній літературі»Історія/Культура | Буквоїд
Re:цензії
Андрій Курков: український пацифіст
Cвіт уявлень Андрія Куркова великий, він надзвичайно багатий, його набагато більше, аніж потрібно окремому українцеві (росіянинові) або німецькому бюргерові.
Зазвичай критики намагаються супроводити рецензією появу тієї чи іншої книги, що з´являється на ринку. Однак часом, особливо, коли автор уже відбувся, а його світогляд являє собою досить жорстку конструкцію, не зайве представити автора, як носія певної літературно-філософської концепції, маяка, що випромінює світло певних цінностей.
Не кривлячи душею, можна сказати: світ уявлень Андрія Куркова великий, навіть надзвичайно багатий, його набагато більше, аніж потрібно окремому українцеві (росіянинові) або німецькому бюргерові. Можливо, саме тому Куркова охоче перекладають іншими мовами. Він давно навчився вміло протиставляти метушливому світу мегаполісів досить вишукані ніші мрій, у яких душа Читача здатна не лише відпочивати, але й розглядати для себе якусь спокусливу альтернативу бездомному животінню у квартирах і офісах. Читач давно відкрив для себе волелюбний світ цього письменника, ще в середині 90-х звернувши увагу на його винятковий пацифізм. Дійсно, на противагу авторам брошур-бойовиків, що заполонили ринок, Курков переконливо й чітко доводив: пальці, що звикли натискати на спусковий гачок автомата, втрачають чутливість при дотику до жінки. Ця антивоєнна філософія пронизує і більш зрілі здобутки письменника: по-моєму, як філософ, Курков розкривається повністю, коли пише у «Законі равлика» про спалені в чеченській топці душах, дивуючись, що так мало потім попелу залишається від тієї істоти, яка ще вчора була здатна любити й мислити.
На жаль, Курков із часом стає більш передбачуваним і схематичним. Не виключено через те, що чимдалі комерціалізована література стає тим двосічним мечем, що може відітнути все те, що справді має стосунок до вічності. Хтось може заперечити: та що там Курков, вся сучасна проза, від Коельо до Ульбека діє за спрощеними схемами й, майже завжди можна сказати, про що піде мова через 3-4 сторінки! Можливо. Сьогодні, справді мало хто читає Мережковського або Достоєвського. Можна припустити, що мова нового Набокова-не-педофіла або Буніна-не-оповідача не буде затребувана, а значить, і книги не будуть продаватися. Але ми забули, що головне завдання письменника - дивитися у завтрашній день. Це виходить у сучасників усе рідше, і в Куркова також.
Ще одне вузьке місце творчості Куркова - жіночі образи. Якщо відверто, їх просто немає. Але, на щастя, від цього не страждає філософія письменника. Набагато гірше в уяві реалістів приживаються фантасмагорії, на кшталт використання пінгвіна на похоронах, або пошук пінгвіна з ризиком для життя в бандитських лігвищах або на чеченській війні. Часом створюється враження, що віртуальність зображення миру для того й випрацьовується, щоб підвести до справді чудових художніх відступів. За них ми і будемо любити цього письменника, що став самобутнім борцем і відкрив нові літературні обрії. І сподіватися, що він подарує ще не одне захоплююче одкровення. Зрештою, саме на них ґрунтується фундамент щирої творчості.
Додаткові матеріали
Коментарі
Останні події
- 23.06.2022|16:23Фільм «Щоденник гопника» виходить на великі екрани
- 21.06.2022|17:50«Для підтримки духу воюючої України»
- 21.06.2022|12:16У Києві відкривається виставка про злочини Росії проти медіа в Україні
- 20.06.2022|15:33Відбудеться форум «Музи не мовчать!»
- 16.06.2022|16:21Дорж Бату презентує продовження «Моцарта 2.0» – роман «Коко 2.0»
- 15.06.2022|15:51«Літературний Чернігів» схуд, але надолужує з надією
- 15.06.2022|15:50Соціально-освітній проєкт «Читаємо разом» зібрав 150 000 глядачів
- 09.06.2022|17:00Фільм «Щоденник гопника» вийде в українських кінотеатрах наприкінці червня
- 07.06.2022|17:11Помер автор бестселерів «Москва ординська» та «Країна Моксель, або Московія»
- 07.06.2022|15:28Український ПЕН розпочинає третій сезон проєкту "Мереживо"