Re: цензії

27.06.2025|Ірина Фотуйма
"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
26.06.2025|Михайло Жайворон
Житомирський текст Петра Білоуса
25.06.2025|Віктор Вербич
Про що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
25.06.2025|Ігор Зіньчук
Бажання вижити
22.06.2025|Володимир Даниленко
Казка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
17.06.2025|Ігор Чорний
Обгорнена сумом смертельним душа моя
13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Звичайний читач, який став незвичайним поетом
12.06.2025|Ігор Зіньчук
«Європейський міст» для України
07.06.2025|Ігор Чорний
Сни під час пандемії
03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Каміння не мовчить: контур герменевтики

Re:цензії

23.05.2025|11:54|Людмила Таран, письменниця

Витривалість і віру маємо плекати в собі

Роксолана Жаркова. Ножиці, папір [повість] — Брустури: Дискурсус, 2024. — 160 с.

Нині переживаємо час, коли змушені по-новому відчитувати трагічні події минувшини, зокрема історії періоду Другої світової війни. Те, що вже вважалося раз і назавжди перейденим жахіттям, яке ніколи-ніколи не може повторитися принаймні у Європі: концтабори, дотла винищені села і міста, цілковите знецінення людського існування, — знов — у ХХІ столітті! — актуалізувалося. Актуалізувалося на наших очах, ожило аж настільки, що когнітивний дисонанс сягає до самого неба. Хтось сказав, що ожила жахлива машина часу… Ми, українці, відчуваємо смертоносність війни, яку росія розпочала проти України 2014-го року, дослівно щодня і щомиті… 

І колись почуте й прочитане про біженство, втечу від насильства й смерті з усіма деталями поневіряння стало страшною реальністю — тут-і-тепер. Так, повторю: хто б подумав, що тема біженства заради виживання стане знову наскільки актуальною і прикличе з часів минулих усі переживання й страхи тих, кого називають переміщеними особами… 

Повість Роксолани Жаркової «Ножиці, папір» — саме про це. Теперішнє накладається на минуле. Отож, доля легендарної польської поетеси міжвоєння Зузанни Ґінчанки, пов’язаної з Києвом, Рівним, Львовом, Варшавою, Краковом, болісно відлунює у світовідчуванні нашої сучасниці Лілі. Та й не лише в її житті.

Роксолана Жаркова наголошує, що її повість «не тільки про легендарну польську поетку міжвоєння Зузанну Ґінчанку. Це історія про те, як щось тонке й делікатне прагне вижити у жорстокому світі. Про незнищенність внутрішнього, про силу крихкості».

Так, екзистенційну стійкість, витривалість і віру — нині, як ніколи, маємо плекати в собі. Війна триває… 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
01.07.2025|06:27
Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
29.06.2025|13:28
ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
26.06.2025|19:06
Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
26.06.2025|14:27
Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва


Партнери