
Re: цензії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
- 26.05.2025|Ігор ЗіньчукПрагнення волі
- 26.05.2025|Інна КовальчукДорога з присмаком війни
- 23.05.2025|Ніна БернадськаГолос ніжності та криці
- 23.05.2025|Людмила Таран, письменницяВитривалість і віру маємо плекати в собі
- 15.05.2025|Ігор ЧорнийПірнути в добу романтизму
- 14.05.2025|Валентина Семеняк, письменницяМіцний сплав зримої краси строф
- 07.05.2025|Оксана ЛозоваТе, що «струною зачіпає за живе»
- 07.05.2025|Віктор ВербичЗбиткування над віршами: тандем поета й художниці
- 07.05.2025|Ігор ЧорнийЖиття на картку
Видавничі новинки
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
- Петро Панч. «Голубі ешелони»Проза | Буквоїд
- Олександр Клименко. "Метапрозорість"Книги | Буквоїд
- Семенова Юлія. "Well Done"Книги | Буквоїд
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
Re:цензії
Сюжет з багатьма можливостями
Дачка: раман/ Мікола Адам. - Мінск: Галіяфы, 2022. - 256 с.
Микола Адам, білоруський письменник і перекладач з українським корінням, відомий насамперед своїми віршами, які українською переклали Марія Вайно («Під лацканами споминів». Івано-Франківськ. 2018) і Марія Слободяник («Небо на столі». Вінниця. 2020); а також перекладами молодих, ранніх та недозрілих українських авторів, яких Микола активно пропагував на сторінках білоруських літературних видань.
Його роман «Донька», що вже вийшов білоруською, заінтригував початком: сорокалітньому літераторові, зовсім не безнадійному, а з претензією, телефонує юнка, яка називається його донькою…
Словом, сюжет зі стилістичною і змістовою інтригою: трохи детектив, трохи літературщини, трохи міллєрівщини, але в цілому – цілком читабельна книжка.
Переповідати сюжет нема сенсу. Його треба читати. Тим більше, що, як я вже сказав, книжка читається.
Щоправда є тут декілька моментів драстичних. Зокрема, пропаганда вільної любови без обмежень. Я розумію, що світ постав на інцесті. Звідси і всі «вибрики» цього світу. Але в інтерпретації Адама – це звучить майже революційно. Молоде дівчисько сподобалося підстаркуватому літераторові і він всіма фібрами свого бажання хоче з нею переспати. На диво, бажання взаємне. Чи стається перелюб, чи інцеста, чи просто «зустрілися дві самотности» - се вже питання терпіння, коли читач дійде до потрібних сторінок для задоволення змістової цікавости.
Нічого дивного чи несподіваного в таких сюжетних поворотах, де задіяні так звані творчі особистості, особливо, нині – нема. Тут напрошується згадка про Олега Соловʼя, донецького письменника, який ще на початку 2000-х видав книжечку прози «Танок, який виконують всі дівчатка» чисто міллєрівського розливу, де в оповідці «Гірко» дівчина чекає свого підстаркуватого коханка, натомість телефонує дружина і повідомляє, що її чоловік помер і наприкінці звучить чисто жіноча помста: «Він ніколи вас не кохав, Марино. Це він сказав мені перед смертю. Бог свідок, він кохав лише одну жінку, і це була я. Ну а ви… Ви просто молоде і привабливе м´ясо, яке потрібно мужчинам у будь-якому віці» (Донецьк: Видавнича агенція «ОST». 2005).
Можна було б згадати нині російського письменника Лева Толстого з його «жінофобством». То він стверджував, що жінки майже всі напівбожевільні («Повна нездатність керуватися розумом, одне лише серце. Якщо серце добре…»), то стверджував, що жінка не повинна добиватися рівноправности, бо вона - кричущий протест проти будь-якого прогресу («В жінці страшенно розвинуте велике зло – егоїзм сімʼї»), то називає жінок, які себе присвячують карʼєрі і не хочуть мати дітей – стервами…
У Миколи Адама такого радикалізму не спостерігаємо, хоча його герой, без пʼяти хвилин геній, визнаний у Москві, постраждав саме через жінок – начальницю, яка його ледь не звела зі світа і дівчиська, яке набивалося йому зі своєю любовʼю чи своїм тілом (як там в Андруховича: «чи дівчини хотів, чи хотів її пляцка»)…
Однозначно, ця книжка матиме свого читача. І хоча вона не ідеальна, а я все більше схиляюся до думки вже згаданого Толстого, що белетристика повинна або бути захоплюючою, або її не повинно бути, - все ж визнаю, що роман Миколи Адама близький до досконалости в жанрі сюжетного «міксу», виходячи із тези Сальвадора Далі: «Не бійтеся досконалости, ви її не досягнете»…
Читати книжку автора, який розширює власний простір слова і простір сюжетних можливостей, завжди цікаво. Бо в найнеочікуваніший момент, коли ти втомлюєшся шукати «кота в чорній кімнаті», - несподівано натикаєшся на вимикач. А може то вмикач? Головне, намацати і правильно назвати.
Коментарі
Останні події
- 03.06.2025|12:21У серпні у Львові вперше відбудеться триденний книжковий BestsellerFest
- 03.06.2025|07:14Меридіан Запоріжжя та Меридіан Харків: наприкінці червня відбудуться дві масштабні літературні події за участі провідних українських авторів та авторок Вхідні
- 03.06.2025|07:10Найпопулярніші книжки для дітей на «Книжковому Арсеналі»: що почитати дітям
- 03.06.2025|06:51Фільм Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки» покажуть на кінофестивалі Docudays UA
- 03.06.2025|06:50Дух Тесли у Києві
- 30.05.2025|18:48«Літературний Чернігів» на перехресті часу
- 27.05.2025|18:32Старий Лев презентує книгу метеорологині Наталки Діденко «Тролейбус номер 15»
- 26.05.2025|10:38Поезія без кордонів
- 24.05.2025|13:24Дискусії, перформанс і культурна дипломатія: як пройшов інтенсив EcoLab 2.0
- 24.05.2025|13:19У просторі PEN Ukraine відбудеться читання Ганни Осадко і Марини Пономаренко