Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- В «Урбіно» видали безсмертну «Емму» Джейн ОстінКниги | Буквоїд
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Сюжет з багатьма можливостями
Дачка: раман/ Мікола Адам. - Мінск: Галіяфы, 2022. - 256 с.
Микола Адам, білоруський письменник і перекладач з українським корінням, відомий насамперед своїми віршами, які українською переклали Марія Вайно («Під лацканами споминів». Івано-Франківськ. 2018) і Марія Слободяник («Небо на столі». Вінниця. 2020); а також перекладами молодих, ранніх та недозрілих українських авторів, яких Микола активно пропагував на сторінках білоруських літературних видань.
Його роман «Донька», що вже вийшов білоруською, заінтригував початком: сорокалітньому літераторові, зовсім не безнадійному, а з претензією, телефонує юнка, яка називається його донькою…
Словом, сюжет зі стилістичною і змістовою інтригою: трохи детектив, трохи літературщини, трохи міллєрівщини, але в цілому – цілком читабельна книжка.
Переповідати сюжет нема сенсу. Його треба читати. Тим більше, що, як я вже сказав, книжка читається.
Щоправда є тут декілька моментів драстичних. Зокрема, пропаганда вільної любови без обмежень. Я розумію, що світ постав на інцесті. Звідси і всі «вибрики» цього світу. Але в інтерпретації Адама – це звучить майже революційно. Молоде дівчисько сподобалося підстаркуватому літераторові і він всіма фібрами свого бажання хоче з нею переспати. На диво, бажання взаємне. Чи стається перелюб, чи інцеста, чи просто «зустрілися дві самотности» - се вже питання терпіння, коли читач дійде до потрібних сторінок для задоволення змістової цікавости.
Нічого дивного чи несподіваного в таких сюжетних поворотах, де задіяні так звані творчі особистості, особливо, нині – нема. Тут напрошується згадка про Олега Соловʼя, донецького письменника, який ще на початку 2000-х видав книжечку прози «Танок, який виконують всі дівчатка» чисто міллєрівського розливу, де в оповідці «Гірко» дівчина чекає свого підстаркуватого коханка, натомість телефонує дружина і повідомляє, що її чоловік помер і наприкінці звучить чисто жіноча помста: «Він ніколи вас не кохав, Марино. Це він сказав мені перед смертю. Бог свідок, він кохав лише одну жінку, і це була я. Ну а ви… Ви просто молоде і привабливе м´ясо, яке потрібно мужчинам у будь-якому віці» (Донецьк: Видавнича агенція «ОST». 2005).
Можна було б згадати нині російського письменника Лева Толстого з його «жінофобством». То він стверджував, що жінки майже всі напівбожевільні («Повна нездатність керуватися розумом, одне лише серце. Якщо серце добре…»), то стверджував, що жінка не повинна добиватися рівноправности, бо вона - кричущий протест проти будь-якого прогресу («В жінці страшенно розвинуте велике зло – егоїзм сімʼї»), то називає жінок, які себе присвячують карʼєрі і не хочуть мати дітей – стервами…
У Миколи Адама такого радикалізму не спостерігаємо, хоча його герой, без пʼяти хвилин геній, визнаний у Москві, постраждав саме через жінок – начальницю, яка його ледь не звела зі світа і дівчиська, яке набивалося йому зі своєю любовʼю чи своїм тілом (як там в Андруховича: «чи дівчини хотів, чи хотів її пляцка»)…
Однозначно, ця книжка матиме свого читача. І хоча вона не ідеальна, а я все більше схиляюся до думки вже згаданого Толстого, що белетристика повинна або бути захоплюючою, або її не повинно бути, - все ж визнаю, що роман Миколи Адама близький до досконалости в жанрі сюжетного «міксу», виходячи із тези Сальвадора Далі: «Не бійтеся досконалости, ви її не досягнете»…
Читати книжку автора, який розширює власний простір слова і простір сюжетних можливостей, завжди цікаво. Бо в найнеочікуваніший момент, коли ти втомлюєшся шукати «кота в чорній кімнаті», - несподівано натикаєшся на вимикач. А може то вмикач? Головне, намацати і правильно назвати.
Коментарі
Останні події
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!
- 24.04.2024|09:57Видавництво Анетти Антоненко перевидасть «Пасажира» Патріка Сенекаля
- 23.04.2024|19:34Лауреаткою премії Drahomán Prize-2023 стала Катажина Котинська
- 23.04.2024|14:56Open call на участь у благодійній виставці “1000 ШЕДЕВРІВ, ЗНЯТИХ НА СМАРТФОН”
- 23.04.2024|10:59У Києві презентують роман Галини Лицур-Щадей «Вдома чекає Марко»
- 23.04.2024|09:20Стартував передпродаж на роман Артема Чеха «Пісня відкритого шляху»