
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
Re:цензії
Справи містичні й терористичні: “Сьоме попередження” Назарія Вівчарика
Раптова смерть кількох українських можновладців за короткий проміжок часу ― неабиякий привід для обговорення, надто якщо обставини цих смертей видаються доволі таємничими.
Усі загиблі були фігурантами комп’ютерної програми “Sleep”, що акумулювала провинності політиків і бізнесменів, виносячи їм попередження. Сьоме попередження ― і діяча фізично ліквідовано. Оскільки розробник програми ― український військовий ― наклав на себе руки, молодій слідчій Інтерполу Хельзі будь-що треба заручитися для пошуку винних допомогою його побратима, Богдана.
“Сьоме попередження” Назарія Вівчарика ― смілива спроба вписати українську війну в контекст міжнародного трилеру. У щільний вузол подій, крім згаданого вже Інтерполу, сплітаються українські ветерани й поліцейські, місцеві бандити й закордонні найманці з досвідом ДНР, і всі прагнуть докопатись до правди, хай навіть кожен і з власної на те мотивації. Богдан же мимоволі потрапляє у самісінький центр подій саме тоді, коли найкорисніше було б відступити й розібратись у собі: війна для чоловіка ще не відгула, пам’ять про вибухи й мертвих побратимів стиратися не бажає, а сімейні негаразди й відчутні проблеми зі здоров’ям оптимізму не додають. Проте участь у важливому міжнародному розслідуванні, що кидає тінь на братів та сестер за війною ― питання честі, здатне впорснути в жили ветерана свіжу порцію адреналіну.
У третьому сезоні серіалу “Чорне дзеркало” була чудова серія “Ворог народу”, де користувачів твіттеру заохочували писати ненависницькі твіти з гештеґом #DeathTo й іменами непопулярних громадських діячів. Після певної кількісної позначки рекордсмен за кількістю твітів на свою адресу помирав дивною смертю, а поліція збивалася з ніг, намагаючись відстежити таємничого організатора кампанії й збагнути, як він це робить. Проте якщо основним посилом “Чорного дзеркала”, якщо не дуже спойлерити розв’язку, був заклик до відповідальності за свої слова у соцмережах, то “Сьоме попередження” робить частковий акцент саме на відновленні соціальної справедливості ― принаймні на папері. Безкарність політиків та бізнесменів, суддів та журналістів ― актуальна проблема всіх тридцяти років незалежності; щиро кажучи, серед нас знайдеться мало праведників, які ніколи не уявляли б собі абсолютно неправових сценаріїв угамування апетитів можновладців.
Соціальна складова ― найсильніша авторська сторона Вівчарика, що багато років працює журналістом, а відтак із непростими політично-бізнесовими реаліями країни знайомий безпосередньо. Книжка заглиблюється у ветеранську проблематику, досить чесно розповідає про наслідки ПТСР, відвертою мовою говорить про корупцію та бандитизм ― останнє навіть трохи ґротескно, бо ж в останні хвилини свого життя майбутні жертви програми так прагнуть повихвалятися нам своєю недоторканістю. Контрасту проблематиці додають епізоди Хельги, що намагається осягнути Україну своїм підкреслено рафінованим європейським поглядом ― і, звісно ж, знаходить у новому середовищі свій guilty pleasure.
…Хельгу приємно вражав банківський сервіс, який був на рівні американського чи сінгапурського; дешевий Інтернет і безкоштовні (піратські) музика та кіно, які можна скачати з різних сервісів; натуральна і недорога їжа, яка справді має смак, а не так, як у деяких супермаркетах європейських країн; порівняна свобода водіїв, які можуть інколи “лихачити”, бо не всі ділянки доріг озброєні відеокамерами. То що ж це за така дивна країна, яка має багато плюсів, але люди зосереджуються лише на мінусах?
Через різноманіття закордонних локацій та новітні технології в центрі сюжету подекуди здається, що “Сьоме попередження” заступає на територію Макса Кідрука. Втім, для повноцінного технотрилеру комп’ютерна складова недостатньо конкретизована: сам механізм програми “Sleep” пояснюється дуже умовно, і причину цьому підказує подальше розгортання сюжету. На якомусь етапі стає очевидно, що логічного наукового чи технічного пояснення подіям бути просто не може, надто вже неймовірні відбуваються речі ― отже, якоїсь миті у гру має вступити містична складова. І вона дійсно з’являється, причому, даруйте за каламбур, без попередження, пропонуючи може й не цілком задовільне, але яке-не-яке пояснення. Нюанс тільки в тому, що якщо у класичніших детективах розв’язка наступає практично насамкінець ― так що книжка закінчується на найцікавішому, лишаючи приємний присмак розгадки, ― то ми разом з Богданом дізнаємося правду ще за 30-35 сторінок до завершення. А тоді ліниво слідкуємо за підтягуванням решти сюжетних гілок і марними спробами інших персонажів збагнути, в чому ж тут справа.
З іншого боку, невідомо, чи наукове пояснення таємничих убивств утішило б читачів ― штучні інтелекти рівня “Чорного дзеркала” нам поки все одно недоступні (хоча хейтити в соцмережах ми вміємо чудово), а запропонована Вівчариком містична історія дає хоч і слабку, та все ж таки надію: наша нація має добру пам’ять та вміє воювати за власні життя, і до кривдників своїх ми так чи інакше дотягнемося навіть через покоління.
Коментарі
Останні події
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва