
Re: цензії
- 01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиОдухотворений мегавулкан мезозойської ери
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
- 25.08.2025|Ігор ЗіньчукПравди мало не буває
- 18.08.2025|Володимир Гладишев«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
- 12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПолтавська хоку-центричність
- 07.08.2025|Ігор ЧорнийРоки минають за роками…
- 06.08.2025|Ярослав ПоліщукСнити про щастя
- 06.08.2025|Валентина Семеняк, письменницяЧас читати Ганзенка
- 16.07.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаПравда про УПА в підлітковому романі Галини Пагутяк
- 10.07.2025|Дана Пінчевська"Щасливі ті люди, природа яких узгоджується з їхнім родом занять"
Видавничі новинки
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
Re:цензії
Справи містичні й терористичні: “Сьоме попередження” Назарія Вівчарика
Раптова смерть кількох українських можновладців за короткий проміжок часу ― неабиякий привід для обговорення, надто якщо обставини цих смертей видаються доволі таємничими.
Усі загиблі були фігурантами комп’ютерної програми “Sleep”, що акумулювала провинності політиків і бізнесменів, виносячи їм попередження. Сьоме попередження ― і діяча фізично ліквідовано. Оскільки розробник програми ― український військовий ― наклав на себе руки, молодій слідчій Інтерполу Хельзі будь-що треба заручитися для пошуку винних допомогою його побратима, Богдана.
“Сьоме попередження” Назарія Вівчарика ― смілива спроба вписати українську війну в контекст міжнародного трилеру. У щільний вузол подій, крім згаданого вже Інтерполу, сплітаються українські ветерани й поліцейські, місцеві бандити й закордонні найманці з досвідом ДНР, і всі прагнуть докопатись до правди, хай навіть кожен і з власної на те мотивації. Богдан же мимоволі потрапляє у самісінький центр подій саме тоді, коли найкорисніше було б відступити й розібратись у собі: війна для чоловіка ще не відгула, пам’ять про вибухи й мертвих побратимів стиратися не бажає, а сімейні негаразди й відчутні проблеми зі здоров’ям оптимізму не додають. Проте участь у важливому міжнародному розслідуванні, що кидає тінь на братів та сестер за війною ― питання честі, здатне впорснути в жили ветерана свіжу порцію адреналіну.
У третьому сезоні серіалу “Чорне дзеркало” була чудова серія “Ворог народу”, де користувачів твіттеру заохочували писати ненависницькі твіти з гештеґом #DeathTo й іменами непопулярних громадських діячів. Після певної кількісної позначки рекордсмен за кількістю твітів на свою адресу помирав дивною смертю, а поліція збивалася з ніг, намагаючись відстежити таємничого організатора кампанії й збагнути, як він це робить. Проте якщо основним посилом “Чорного дзеркала”, якщо не дуже спойлерити розв’язку, був заклик до відповідальності за свої слова у соцмережах, то “Сьоме попередження” робить частковий акцент саме на відновленні соціальної справедливості ― принаймні на папері. Безкарність політиків та бізнесменів, суддів та журналістів ― актуальна проблема всіх тридцяти років незалежності; щиро кажучи, серед нас знайдеться мало праведників, які ніколи не уявляли б собі абсолютно неправових сценаріїв угамування апетитів можновладців.
Соціальна складова ― найсильніша авторська сторона Вівчарика, що багато років працює журналістом, а відтак із непростими політично-бізнесовими реаліями країни знайомий безпосередньо. Книжка заглиблюється у ветеранську проблематику, досить чесно розповідає про наслідки ПТСР, відвертою мовою говорить про корупцію та бандитизм ― останнє навіть трохи ґротескно, бо ж в останні хвилини свого життя майбутні жертви програми так прагнуть повихвалятися нам своєю недоторканістю. Контрасту проблематиці додають епізоди Хельги, що намагається осягнути Україну своїм підкреслено рафінованим європейським поглядом ― і, звісно ж, знаходить у новому середовищі свій guilty pleasure.
…Хельгу приємно вражав банківський сервіс, який був на рівні американського чи сінгапурського; дешевий Інтернет і безкоштовні (піратські) музика та кіно, які можна скачати з різних сервісів; натуральна і недорога їжа, яка справді має смак, а не так, як у деяких супермаркетах європейських країн; порівняна свобода водіїв, які можуть інколи “лихачити”, бо не всі ділянки доріг озброєні відеокамерами. То що ж це за така дивна країна, яка має багато плюсів, але люди зосереджуються лише на мінусах?
Через різноманіття закордонних локацій та новітні технології в центрі сюжету подекуди здається, що “Сьоме попередження” заступає на територію Макса Кідрука. Втім, для повноцінного технотрилеру комп’ютерна складова недостатньо конкретизована: сам механізм програми “Sleep” пояснюється дуже умовно, і причину цьому підказує подальше розгортання сюжету. На якомусь етапі стає очевидно, що логічного наукового чи технічного пояснення подіям бути просто не може, надто вже неймовірні відбуваються речі ― отже, якоїсь миті у гру має вступити містична складова. І вона дійсно з’являється, причому, даруйте за каламбур, без попередження, пропонуючи може й не цілком задовільне, але яке-не-яке пояснення. Нюанс тільки в тому, що якщо у класичніших детективах розв’язка наступає практично насамкінець ― так що книжка закінчується на найцікавішому, лишаючи приємний присмак розгадки, ― то ми разом з Богданом дізнаємося правду ще за 30-35 сторінок до завершення. А тоді ліниво слідкуємо за підтягуванням решти сюжетних гілок і марними спробами інших персонажів збагнути, в чому ж тут справа.
З іншого боку, невідомо, чи наукове пояснення таємничих убивств утішило б читачів ― штучні інтелекти рівня “Чорного дзеркала” нам поки все одно недоступні (хоча хейтити в соцмережах ми вміємо чудово), а запропонована Вівчариком містична історія дає хоч і слабку, та все ж таки надію: наша нація має добру пам’ять та вміє воювати за власні життя, і до кривдників своїх ми так чи інакше дотягнемося навіть через покоління.
Коментарі
Останні події
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025
- 25.08.2025|17:49У Чернівцях відбудуться XVІ Міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz
- 25.08.2025|17:39Єдиний з України: підручник з хімії потрапив до фіналу європейської премії BELMA 2025
- 23.08.2025|18:25В Закарпатті нагородили переможців VIІ Всеукраїнського конкурсу малої прози імені Івана Чендея
- 20.08.2025|19:33«А-ба-ба-га-ла-ма-га» видало нову книжку про закарпатського розбійника Пинтю
- 19.08.2025|13:29Нонфікшн «Жінки Свободи»: героїні визвольного руху України XX століття крізь погляд сучасної військової та історикині
- 18.08.2025|19:27Презентація поетичної збірки Ірини Нови «200 грамів віршів» у Львові
- 18.08.2025|19:05У Львові вперше відбувся новий книжковий фестиваль BestsellerFest
- 18.08.2025|18:56Видавнича майстерня YAR випустила книгу лауреата Малої Шевченківської премії Олеся Ульяненка «Хрест на Сатурні»
- 18.08.2025|18:51На Закарпатті відбудеться «Чендей-фест 2025»