Re: цензії

22.10.2019|Тетяна Качак
«Леприкони» Валентини Захабури: шкільна повість з новими акцентами
18.10.2019|Юлія Юліна
Ким бути?
18.10.2019|Богдан Дячишин, Львів
Кілька слів про поезію Світлани Короненко
18.10.2019|Валентина Семеняк, письменниця
У пошуках світлого і доброго слова
16.10.2019|Валентина Семеняк, письменниця
Даруймо людям зорі повсякчас!
15.10.2019|Сергій Дзюба, Чернігів
«Після того, як мені дали потримати сонце…»
03.10.2019|Тетяна Зінченко
Кілька осінніх слів для Тебе
03.10.2019|Тетяна Качак, м. Івано-Франківськ
«Мишоловка» Олени Рижко: інструкція не до дії
25.09.2019|Кость Шишковський
«Сьогодні на пошті короткий день»
24.09.2019|Станіслава Гальба
Інтонації: літературна сюїта трьох голосів

Re:цензії

22.09.2019|15:22|Марія Вишневецька

Золотий меч Сагайдачного

Кілька років тому на Всеукраїнському конкурсі «Коронація слова» переміг, зібравши ціле ґроно нагород, роман «Останній бій Урус-шайтана» херсонського письменника Віктора Вальда.

У книзі автор зокрема торкався значущої для вітчизняної культури особистості кошового Івана Сірка. І от, цьогоріч, у травні, автор презентував нову історію про видатного отамана – роман «Меч Сагайдачного» (видавництво «Клуб сімейного дозвілля»). 

В інтерв’ю Віктор Вальд зазначав, що роман ґрунтується на науковому дослідженні козацтва Тараса Чухліба, зокрема на статті «Оборонець Європи, або Доля золотого меча Сагайдачного (газета «День» від 31 жовтня 2003 року). Тож, книга припаде до смаку не лише шанувальникам пригодницького жанру, але й поціновувачам наукових фактів.

Петро Конашевич у творі є персонажем хоча й важливим, але епізодичним. Вся інтрига закручується навколо його спадку – меча із дарчим написом «Владислав Конашевичу кошовому під Хотином проти Османа», подарованого гетьману польським королевичем, майбутнім королем Речі Посполитої Владиславом IV, на знак подяки після перемоги об’єднаних військ над турецькою армією. Тоді завдяки козакам було зупинено рух османів на Європу, однак великої вдячності від польського уряду Україна не отримала. Тож, автор пропонує свій погляд на те, яке значення для визнання козацтва як армії, як окремого стану, як господарів не лише Великого Лугу, але й усієї України, для визнання окремої нації і незалежної православної віри мав чи міг мати цей меч, залишаючись у козацьких руках. 

На меч претендують монастирські ченці, запорожці, вдова з сином, двоє братів Званих із заповітом гетьмана, за ним полюють поляки, бажаючи повернути так необережно зроблений королевичем подарунок.

Сагайдачний у романі є не лише видатним політиком і полководцем, він – характерник, здатний передбачати прийдешні події і вплив сьогоденних вчинків на майбутнє. Він не лише здобув перемогу під Хотином, але й здійснив фантастичний похід на Стамбул. Це він спромігся за кілька років зібрати відбірне сорокатисячне військо «комишових лицарів», здатних розгромити численну і добре озброєну османську армію, це його зусиллями було врятовано православ’я в Україні і збережено вольності. 

Але про все це у романі згадується побіжно. Як не дивно, здебільшого це роздуми козацьких ворогів, поляків. Зокрема, Якуба Собеського, людини освіченої й далекоглядної, пристрасного патріота Речі Посполитої, який не лише мріє про польське й католицьке панування на українських землях, але й має план втілення цієї ідеї. Однак іронія долі полягає в тому, що саме його син, майбутній король Ян Собеський, увійшов до історії як «козацький король», «король-русин», що спирався на козацьке військо й православну шляхту, послідовно впроваджуючи принцип «чиї козаки, того й Україна». 

У романі саме комісар Якуб Собеський є головним супротивником Сірка, полюючи за мечем від Богоявленського монастиря через київські печери, Чорний ліс, Чорний шлях і болота, через села, містечка й хутори. Правою рукою комісара у цих розшуках і погонях є шляхтич Антонім Дзевульський, тож саме на його долю випадають найцікавіші пригоди і найсуворіші випробування. Компанію у цих мандрах йому складуть київський шинкар жид Йонатан, двоє братів Званих, запорожці, чумаки і кримські татари. А ще той мічений родимою плямою мудрий дурень, що назвався паном Коцьким. Будуть тут і характерники, схожі на дохристиянських волхвів, і диво-кінь, здатний повзти на животі, стрибати через аркан і видиратися на гору, немов дика коза.

Цьому строкатому товариству доведеться пізнати зраду друзів, допомогу ворогів і недовіру одне до одного, бути галерними бранцями й стамбульськими в’язнями, перетнути Дике Поле і перепливти Чорне море, передати таємне послання ув’язненому хану і врятувати з османського полону тих, хто змінить долю країни.

У романі дуже багато гумору, цікавих деталей із селянського, чумацького й козацького життя й побуту, химерні сновидіння й дивні події. Локації змінюються швидко, а стан героїв від переможців до полонених ще швидше. Політика і реальні постаті так міцно переплітаються з пригодницьким вимислом, що годі й розплутати! Та все ж, вдумливий читач мимоволі спитає себе, чи не живемо ми й нині за планом Петра Конашевича, прозваного Сагайдою,  і чи справді на золотому мечі гетьмана зображено відповідь козаків польському королю? Хто буде у Кракові, переконайтеся.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга
Книги від Bookzone

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери