
Re: цензії
- 19.08.2022|Михайло ЖайворонМертві поети сраму не імуть
- 05.08.2022|Тетяна Дігай, ТернопільЕнциклопедична трилогія про Чортків
- 05.08.2022|Валентина Семеняк, письменницяЧому? Навіщо? За що?
- 01.08.2022|Ігор ПавлюкРежисерка жовтого катарсису
- 31.07.2022|Людмила Даниленко«Якщо на селище напали чужі…». Читайте «Чорний хліб» Фоззі
- 29.07.2022|Ярослав Мотика, скульптор, лауреат Національної премії імені Т. ШевченкаМожна лише дивуватись, що є такі поети як Ігор Павлюк
- 20.07.2022|Василь КузанЧас усвідомити
- 12.07.2022|Альона Радецька, Хмельницький«Картка Марії» Олександра Козинця як можливість самопізнання
- 12.07.2022|Василь КузанЕпоха Павлюка
- 21.06.2022|Марина СушкоШамани слова
Видавничі новинки
- Лукаш Вєжбицький. «Дідусь і ведмедик»Дитяча книга | Буквоїд
- Ольга Улгер. «Палкі і нерозважні»Книги | Буквоїд
- «Близькі чужинці», Марія КаменськаКниги | Буквоїд
- «12 годин чоловіка», Ксенія ФуксКниги | Буквоїд
- ігор Павлюк. "Вакуум"Книги | Буквоїд
- Jestem z Drochobycza. Я – з ДрогобичаКниги | Буквоїд
- Костянтин Піскорський. «Сорок і чотири»Книги | Буквоїд
- Як подружити дитину з емоціями розповість нова книга психологині Світлани Ройз «Ключі сили»Книги | Буквоїд
- Між укриттями і ракетами: в Україні виходить антологія "Поезія без укриття"Книги | Буквоїд
- Віра Валлє. «У пошуках Людини. Homo emoticus»Книги | Буквоїд
Re:цензії
Сторіччя закривавленого листопада
Дєдик О. Г. Бої у Львові. 1–21 листопада 1918 року. Частина І. — Львів: Видавництво «Астролябія», 2018. — 192 с. (Серія: Бібліотека «Цитаделі»)
Сторіччя Листопадового Чину в Україні відзначали геть не так, як в Ірландії у 2016 році згадували сотий ювілей Великоднього дублінського повстання. Заходи з нагоди однієї з найпомітніших подій національної реконкісти не вийшли далеко поза межі галицької столиці — про них або красномовно мовчали, або вкрай побіжно згадували провідні ЗМІ держави. Про Листопадовий Чин найкраще нагадав галицький «Пласт», запаливши стрілецьку ватру біля львівської ратуші, та видавництво «Астролябія», підготувавши до друку перше в незалежній Україні академічне дослідження львівського військового історика Олександра Дєдика «Бої у Львові. 1–21 листопада 1918 року» про події сторічної давнини. Видання складається з двох томів. Перший, що вже побачив світ, розповідає про те, як українці здобули Львів, про початок польського заколоту та про перші бої між українцями та поляками. У другому томі, який готують до друку, йтиметься вже про розширення попервах суто внутрішньої війни Західноукраїнської держави — коли «до Львова прибули військові з берегів Дніпра та Вісли». Варто наголосити на тому, що це дослідження — направду перший суто науковий твір про події Листопадового Чину, у якому докладно розглянуто військове співвідношення сторін, їхнє озброєння, театр бойових дій у межах міста та складне плетиво внутрішніх інтриг в українських та польських військових і політичних штабах.
Звісно ж, одна акція та одна книга не поправлять ситуації та не поліпшать імідж забудькуватої Вітчизни, але завдяки стрілецькій варті цілій Україні стало відомо, що Львів пам’ятає початок української реконкісти. Завдяки «Боям у Львові» побільшає тих українських інтелектуалів, для яких Листопадовий Чин уже не буде білою плямою на карті національної історії. «Астролябія», публікуючи цікаві матеріали не лише про нашу, але й світову військову історію, давно та наполегливо формує бібліотеку тих, кого можна зачислити до української «інтелігенції тиску».
Втім, «Бої у Львові» варті окремої згадки. Передусім, як ми вже й згадували, це перше академічне дослідження про початковий період українсько-польської війни за Східну Галичину. Автор із якимось витонченим та здоровим, не українським (та й не східноєвропейським), а, сказати б, германським педантизмом не лише препарує наявні історичні факти — під його пером оживає та постає з кромішніх летейських глибин Львів сторічної давнини. Більше Лемберг, аніж власне Львів. Місто імперських намісників. Місто Леопольда фон Захер-Мазоха та Івана Франка, яке ще зберігає помірне тепло габсбурзького панування, навіть не знаючи того, що довколишній світ вистигає та крижаніє. Вудро Вільсон поснідав Дунайською монархією та невдовзі обідатиме Західноукраїнською Народною Республікою (ЗУНР). Нас розглядатимуть як германських союзників, і цей атлантистський погляд трьох столиць-переможниць надовго визначить сумну долю нашої країни у двадцятому столітті — за Дніпром, за Збручем та потойбіч карпатських перевалів.
Проте автор не згадує про цей геть не сприятливий для українців геополітичний розклад, натомість докладно розгортає перед читачем панораму захоплення Львова українцями. Олександр Дєдик не дає жодних оцінок того, що відбувалося. Він просто наводить факти, з яких висновок мають робити читачі — зокрема, не можна не помітити того, наскільки ґрунтовно та ретельно готувалися до здобуття ключових об’єктів галицької столиці військовики на чолі з Дмитром Вітовським і як недоречно плуталися в них під ногами провінційні ліберали, виховані австрійською політичною системою. Фактично саме політики програли тоді змагання за Східну Галичину.
Габсбурзька монархія доби потьмарення прищепила українцям небезпечну хворобу — хворобу віри в ліберальні цінності. Дивно, що це відбувалося в той час, коли генерал Людендорф проголошував та втілював на практиці постулати «тотальної війни». Ще дивніше те, що цей вірус майже не уразив галицьких поляків, коли ті стріляли в спину українським патрулям, а тим часом Вітовський все ще проголошував, що українська влада не веде війни з мирним населенням. Наказ розстрілювати кожного десятого мешканця того будинку, звідки стрілятимуть в українських військових, з’явився вже тоді, коли було втрачено і залізничний вокзал, і Святоюрську гору. Себто запізно.
Через рік після Листопадового Чину на уламках іншої імперії до влади також прийшли військові, які не слухали політиків, які спочатку розстрілювали, а потім вправлялися в гуманізмі. Йдеться про Ататюрка та його однодумців, на яких Антанта дивилася так само недоброзичливо, як і на українців, та це не завадило їм створити власну державу — створити залізом та кров’ю.
Наостанок наголосив би на тому, що Історія обирає переможцями та улюбленцями своїми людей рішучих та жорстоких, які не вагаються проливати ворожу кров. «Бої за Львів» — зокрема і про цей найголовніший урок примхливої та невблаганної Кліо…
Коментарі
Останні події
- 19.08.2022|16:28Оприлюднено програму ХІІІ Meridian Czernowitz 2022
- 19.08.2022|12:21Оголошено короткий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize 2021 року
- 15.08.2022|15:50У видавництві #книголав вийшла книга-мандрівка "Незалежні"
- 12.08.2022|16:34Померла Дарія Гусяк
- 12.08.2022|14:03Збірку споминів про останнього онука Івана Франка презентували у Києві
- 12.08.2022|13:30«Україна не вмирає!»: у новій пісні «Хвилями» гурт T.HUTSULS оспівав емоції війни
- 12.08.2022|13:29ХІІІ Meridian Czernowitz об’єднає учасників із 5-ти країн
- 10.08.2022|17:11Під час ХІІІ Meridian Czernowitz 2022 волонтери-письменники збиратимуть гроші на потреби ЗСУ
- 10.08.2022|17:05У Meridian Czernowitz виходить нова збірка віршів Катерини Калитко
- 05.08.2022|14:08«Видавництво 21» оголошує видання нової книги «Знаки» та збір коштів для підтримки ЗСУ